Вшановуючи пам‘ять українців, полеглих у роки Другої світової, не варто поділяти

Для нас є неприйнятною ситуація, коли із Москви до Берліну ходить т.зв. “потяг миру”, котрий має на меті об’єднати ветеранів ІІІ Райху та ЧА, а нам, у своїй Богом даній країні, експерти зовні та п’ята колона розповідають про неможливість примирення. Ця їхня “неможливість” є штучною та неприйнятною для нас. Наші кордони мають пролягати не по Дніпру, а по Дону та Віслі.

9 травня- День перемо́ги над наци́змом у Дру́гій світові́й війні́​. В цей день ми вшановуємо пам’ять усіх українців, які із зброєю у руках захищали свою Батьківщину.

«День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні» встановлено як державне свято відповідно до ухваленого 9 квітня 2015 року Верховною Радою України закону «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939 — 1945 років» в рамках пакету законів про декомунізацію. Прийшло на зміну радянському святу День Перемоги, яке святкували в СРСР, а потім в Україні до 2015 року включно.​​

Україна, як країна розподілу, була розірвана на шмаття чужинцями-завойовниками, змушена була платити страшну ціну, приносячи на вівтар завойовників кращі життя своїх синів та дочок. Трагедія українського народу полягала у тому, що українці змушені були стріляти у своїх братів українців, замість того щоби боротися проти спільного ворога за визволення своєї Батьківщини. Ми схиляємо прапори, як символ скорботи за усіма полеглими, які захищали свою Україну, у своєму розумінні тогочасного моменту.

В цей день у 2010 році ГІ "Права Справа" відкрила у Луганську відреконструйований за її сприяння меморіал воякам ЧА, полеглим у роки Другої світової та встановила пам’ятний Хрест “Українцям обох берегів Дніпра, полеглим за волю України". Два тижні її членство проводило толоки та відновлювальні роботи. Слід зауважити, що і сам парк, як зона відпочинку, так і меморіал полеглим воякам ЧА, були у край занедбаному вигляді. Меморіал не реконстуювался протягом десятиліть і мав вигляд покинутого, занедбаного пам"ятника.

Вкрай занедбаний та покинутий меморіал фактично отримав друге життя. Встановлення та освячення пам‘ятного Хреста полеглим у вирі війни українцям мало стати символом примирення та закінчення братовбивчого розбрату.

Після встановлення пам’ятного Хреста розпочався молебень за полеглими українцями обох берегів Дніпра, у роки Другої світової. Віддавши шану, як полеглим воякам ЧА так і воякам УПА, українське духовенство освятило Хрест примирення. Спільний молебень мав на меті показати, що присутні вшановують пам’ять усіх полеглих, незважаючи на різне віросповідання. Після молитви до могил вояків ЧА та пам’ятного Хреста лягли червоні троянди як символ скорботи та туги за полеглими.

Вшановуючи пам‘ять українців, полеглих у роки Другої світової, незалежно від їх віросповідання та політичних уподобань, ми конкретикою справ підкреслили те, що ми не поділяємо Україну та українців, та героїв на “своїх” і “чужих. Ми не воюємо із мертвими.

Варто зауважити, що це був не перший меморіал на теренах Луганщини відновленний за сприяння "Права Справа". За рік до цього націоналісти впорядкували місце розстрілу членів молодіжного ОУНівського підпілля "Молода гвардія" у м. Ровеньки

Офіційна влада Луганська виявилась не готовою до такої ініціативи "Права Справа", які своїми конкретними діями руйнувала міфи та нашарування навколо діяльності націоналістичного об’єднання.

Відразу після встановлення пам’ятного Хреста та відкриття меморіалу, керманичі області представлені ПР розгорнули справжню істерію навколо цієї події. Замовні статті, прокурорські перевірки, ініційовані керівництвом місцевого осередку КПУ, брудним смердючим потоком полилися на мене. Зрозумівши, що прокуратура не буде виконувати замовлення та здійснювати переслідування, організатори істерії пішли на брутальний та відверто провакаційний хід. Пам’ятний Хрест був демонтований невідомими особами з місця його освячення та встановлення.

Рішуче засудивши дії невідомих осіб, які демонтували пам’ятний Хрест, ми перейшли до практичної реалізації Указа Президента України щодо демонтажу символів тоталітаризму. Вся відповідальність за т.зв. “війну пам’ятників” була покладена на місцевих очільників ПР та КПУ, які своїми діями та заявами спонукали невідомих вандалів до демонтажу християнського символу примирення та злагоди.

Для нас є неприйнятною ситуація, коли із Москви до Берліну ходить т.зв. “потяг миру”, котрий має на меті об’єднати ветеранів ІІІ Райху та ЧА, а нам, у своїй Богом даній країні, експерти зовні та п’ята колона розповідають про неможливість примирення. Ця їхня “неможливість” є штучною та неприйнятною для нас. Наші кордони мають пролягати не по Дніпру, а по Дону та Віслі.