Чому Румунія потрібна Україні

Румунія повинна стати для України вигідним партнером і союзником.

Точок порозуміння між двома країнами досить багато. Румунія перша серед держав членів ЄС ратифікувала Угоду про асоціацію між Україною і Євросоюзом. Бухарест активно вимагає посилення санкцій проти Росії як держави, що належить до ворожих згідно румунської Стратегії національної безпеки. Зовнішньополітичний вектор країни орієнтований, як і в офіційного Києва – посилення співпраці з ЄС та НАТО. Восени 2020 року між Україною та Румунією був підписаний договір із визначенням правової бази щодо військово-технічної співпраці. Були створені робочі групи в контексті посилення співробітництва між країнами в сфері енергетики. Окремо, продовжується співпраця у військових навчаннях «Riverin» та «PASSEX».

Втім, відносини між Румунією та Україною тяжко назвати такими, які могли б задовільнити обидві країни. Хоча за останній рік прогрес в україно-румунських стосунках таки відбувся, все ж він є недостанім, зважаючи на зовнішньополітичну орієнтацію держав, спільні інтереси та вигоди, які можуть отримати Київ та Бухарест в ході посилення співпраці один з одним.

Залишається не в повній мірі вирішеним питання національних меншин, що є одним з найбільш деструктивних в процесі зближення двох країн і налагодженні партнерських відносин. 

Згідно офіційних даних на території Румунії проживає близько 53 тис. українців. Натомість, на території України приблизно 410 тис. румун та молдаван, тобто тих хто вважає рідною мовою румунську.

Україно-румунські відносини часто супроводжувалось спекуляціями румунських націоналістів темою включення Буковини до складу Румунії. Значний відбиток залишив і територіальний спір між країнами навколо розмежування континентального шельфу в Чорному морі. У 2020 році до складу румунського парламенту, подолавши виборчий бар’єр, потрапила ультраконсервативна партія «Альянс румунської єдності», яка просуває ідею об’єднання Румунії та Молдови, скептично відноситься до ліберальних цінностей і очевидно їх дії в майбутньому можуть бути сконцентровані і на спекуляції щодо національних меншин в Україні. Все це є наріжним камінням у налагодженні співпраці між Києвом та Бухарестом.

Значну проблему в контексті національних меншин викликав новий український закон про освіту 2017 року. Якщо раніше вивчення всіх предметів рідною мовою національних меншин дозволялось в середній школі, то з прийняттям закону передбачалось вивчення предметів рідною мовою тільки в дошкільній та початковій школах. Як наслідок Румунія та Угорщина заявили про, начебто, порушення Україною прав національних меншин. Пізніше була організована зустріч на рівні міністрів закордонних справ щодо цієї проблеми, результатом якої став процес напрацювання спільного документа, який мав визначити імплементацію закону про освіту для дітей  рідною мовою яких є румунська.

Не дивлячись на розбіжності навколо політики щодо нацменшин, агресивна політика Москви в чорноморському регіоні створює додаткову необхідність налагоджувати співпрацю України та Румунії за принципом «ворог мого ворога мій друг». Позаяк обидві країни, станом на сьогодні, орієнтуються на євроатлантичний напрямок та мають спільні загрози з боку РФ в Чорноморському регіоні. Тому не дивно, що з початком російської агресії проти України політичні контакти між Києвом та Бухарестом активізувалися. Зокрема, у 2014 році була підписана Угода про малий прикордонний рух та Угода між Кабінетом міністрів України та Урядом Румунії про зміцнення заходів довіри та безпеки. У 2015 році було домовлено відкрити поромну переправу через Дунай між населеними пунктами Орлівка та Ісакча. І хоча чутлива тема нацменшин у двосторонніх відносинах залишається, все ж перезавантаження стосунків Києва та Бухареста, нехай і не дуже швидкими темпами, але відбувається, чому підтвердженням є нещодавня зустріч міністрів закордонних справ обох країн.

Всі ці моменти мають бути враховані в контексті зовнішньополітичної стратегії України. Тому, дивлячись в майбутнє, Румунія повинна стати для України вигідним партнером і союзником. Потенційно, в ході  створення нових економічних міжнародних проектів в Східній Європі, і налагодженні тісніших політичних контактів, румуни можуть виступити вагомим фактором в нарощування суб’єктності східноєвропейських країн в тому числі і України.