Україна та Румунія - хто розхитує човен взаєморозуміння?

Історично українсько-румунські відносини завжди розвивалися складно.

На фоні міждержавних договорів, які гарантували взаємне визнання кордонів, румунські націоналісти спекулювали на тематиці включення до складу Румунії Буковини та Буджаку. Територіальний спір двох країн щодо розмежування континентального шельфу в Чорному морі навколо острову Зміїний з 2004 по 2009 рік розглядався в Міжнародному суді і довгий час був причиною взаємної недовіри, доки не було прийнято рішення щодо приналежності острову Зміїний до України.

Нова криза у відносинах України з Румунією та Угорщиною почалася через новий український закон про освіту у вересні 2017 року. В Україні угорською і румунською мовою навчаються приблизно по 16 тисяч учнів. Якщо раніше вивчення всіх предметів рідною мовою для дітей з нацменшин було можливим і в середній школі, то 7 стаття закону передбачала вивчення мовою національних меншин усіх предметів лише в дошкільній освіті та початковій школі. Український уряд аргументував, що закон має покращити вивчення української мови в школах нацменшин, де чимало учнів провалили ЗНО, а також надати дітям угорського та румунського походження більше можливостей для самореалізації в Україні.

Проте, Румунія і Угорщина не сприйняли таких аргументів і заявили про, начебто, порушення прав нацменшин. "Румунія підтверджує свою оцінку того, що стаття 7 Закону про освіту в її нинішній редакції негативно впливає на право на освіту рідною мовою для осіб, що належать до румунської меншини", - наголошується в підсумковій заяві МЗС Румунії. Голова МЗС Румунії Теодор Мелешкану написав в Twitter, що питання забезпечення права на освіту рідною мовою для румунської громади буде на порядку денному "доки не будуть визначені конкретні рішення". Тоді Президент Румунії Клаус Йоханніс скасував візит до України, Угорщина пообіцяла блокувати зусилля України щодо інтеграції в ЄС та НАТО.

Кожна країна переслідувала власні цілі. Для України було важливо показати, що  в країні немає утисків мовних прав національних меншин, але всі громадяни України повинні мати добрі знання української, без чого у кожного немає можливості реалізувати своє майбутнє і розуміти свою країну. Це означає, що ряд предметів, наприклад історія України, теорія держави і права, за визначенням мають викладатися українською. А для Румунії - продемонструвати турботу про етнічних румун за кордоном.

Ситуація загострюється тим, що дещо подібний мовний конфлікт наразі розгортається між Румунією та Угорщиною. Джерелом суперечок між Бухарестом та Будапештом є питання прав угорської меншини в Румунії, яка є найбільшою у світі - близько 1,2 млн людей. Місцеві угорські лідери вимагають повернути скасовану за режиму Чаушеску автономію районам проживання угорців в Румунії - так званому Секейському краю. Демократичний союз угорців Румунії - партія угорців, що представляє їх в парламенті, висунула вимогу автономії для цієї меншини. Угорська партія для отримання цієї автономії навіть готова загравати з питаннями зменшення відповідальності за корупцію, яке просуває румунський уряд. Ці ініціативи викликали акції протесту в країні. З огляду на ситуацію, тандем Румунія-Угорщина вже не буде стійким.

Іншим фактором, що впливає на ситуацію - це агресивна політика Кремля в чорноморському регіоні. Коли Угорщина створює якісь фальшиві теми для дебатів, вони «дивним» чином поширюються російськими ЗМІ. Був "вкид", що до сторіччя об'єднання румунів (1 грудня 2018 року.) угорській меншині потрібно ставити питання про об'єднання Трансильванії з Угорщиною. Історію підхопило ТАСС.  

Не є таємницею, що Росія розглядається як загроза безпеці Румунії. Бухарест підтримав територіальну цілісність України під час голосувань в усіх міжнародних організаціях і висловив занепокоєння мілітаризацією окупованого Криму.  26 квітня Міністерство закордонних справ Румунії оголосило про висилку Алексєя Гришаєва, заступника військового аташе при посольстві Російської Федерації в Бухаресті, діяльність якого суперечить положенням Віденській конвенції про дипломатичні відносини від 1961 року, тобто річ йде про шпигунство.

Позиція Бухаресту в нинішньому мовному конфлікті відрізняється від позиції угорського уряду Орбана. Якщо останній відкрито заявив, що рекомендації Венеційської комісії Будапешт не обходять, що Україна неправильно їх трактує, а позиція щодо закону про освіту не зміниться, то Бухарест, навпаки, шукає компромісу. Румунія, на відміну від Угорщини, прагматично підходить до відносин з Україною і не збирається блокувати євроатлантичну інтеграцію країни, оскільки вона - в інтересах Бухареста. Бухарест і Київ домовилися, що імплементація угоди буде відбуватися під чітким моніторингом з румунської сторони. Наш уряд пообіцяв румунській стороні поправки не в закон, а в підзаконні акти, гарантуючи, що ніякого звуження прав румунської меншини не буде.

Підводячи певні висновки, можна стверджувати, що насправді між Україною та Румунією немає а ні мовних, а ні ментальних кордонів. Мовний конфлікт легко вирішити, наприклад, фінансуванням румунських шкіл за участі Румунії і забезпеченням паралельного вивчення румунської та української мов.

Враховуючи сучасний рівень відносин Києва та Бухареста та виходячи зі століть дружнього співжиття наших народів у Центральній Європі та регіоні Чорного моря є всі підстави для започаткування стратегічного партнерства між країнами. Це підтвердили глави української та румунської дипломатії під час робочого візиту 23 квітня у Румунію міністра закордонних справ України Дмитра Кулеби, де він провів переговори із румунським колегою Богданом Ауреску. Міністри домовилися докласти спільних зусиль із тим, щоб у дусі взаємоповаги та в рамках чинного законодавства гарантувати збереження ідентичності, забезпечення розвитку та благополуччя української громади в Румунії та румунської громади в Україні.