Податкова амністія — час поставити крапку

Про податкову амністію, іноземний досвід та її переваги

“Гарних податків не буваєˮ, — казав британський прем’єр-міністр Вінстон Черчилль. Проте бувають податки, які дають змогу оббілити тіньові доходи, повернути з-за кордону капітал та змусити його працювати на власну країну.
Це можливо завдяки податковій амністії. Під цим терміном розуміють сукупність адміністративних та економічних заходів держави, спрямованих на повну чи часткову легалізацію фінансових ресурсів тіньового ринку та господарських процесів, що раніше вважалися незаконними, а також помилування осіб, які здійснили правопорушення, щоб зменшити оподатковувану базу чи відмовитися від сплати податків. У податкової амністії дві головні мети: вивести з тіні тих, хто приховує свої доходи, і повернути їх у правове поле; підвищити рівень дотримання податкового законодавства.
Програми податкової амністії не є чимось унікальним, їх реалізовували багато країн, серед яких Австралія, Аргентина, Бельгія, Болівія, Бразилія, Гондурас, Індія, Індонезія, Ірландія, Італія, Колумбія, Коста-Рика, Малайзія, Мексика, Нова Зеландія, Пакистан, Панама, Перу, Уругвай, Філіппіни, Франція, Чилі, Швейцарія, Шри-Ланка тощо.
Одними з найуспішніших вважаються податкові амністії в Італії, їх там було проведено близько 50. Зокрема, внаслідок податкової амністії 2001–2002 років за перші два місяці до країни повернувся €61 млрд, податкові збори становили €24 млрд, а одноразовий податок з повернених активів — €1,4 млрд.
В Аргентині також було кілька податкових амністій. Зокрема, під час амністії 2016–2017 років задекларували капітал на суму $116,8 млрд, з яких приблизно половину становили кошти, які раніше громадяни Аргентини інвестували за кордон: у США, Швейцарію, Британські Віргінські Острови тощо.
В Індії податкові амністії також проводять досить часто — приблизно раз на 10 років. Найуспішнішою була амністія 1997-го, в якій за пів року взяли участь 466 тис. платників податків та було зібрано $2,5 млрд проти планових $1 млрд. На $8,2 млрд було задекларовано активів, придбаних на приховані від податків доходи.
Серед країн пострадянського простору найуспішніший кейс податкових амністій у Казахстану. Там їх також було кілька. Першу амністію провели 2001 року, вона принесла до бюджету лише $500 млн. Проте важливим був інший результат: найбільші світові рейтингові агентства після оголошення амністії капіталів підвищили кредитний рейтинг Казахстану. А ось під час податкової амністії 2005–2007 років вивели з тіні вже близько $6,7 млрд.
Менш успішним вважається досвід Грузії: внаслідок проведеної у 2005 році амністії капіталів до бюджету Грузії надійшло тільки $35 тис. замість очікуваних $4 млн.
В Україні практично кожну зміну влади за останні 30 років супроводжували розмови про те, що треба провести податкову амністію, запровадити нульове декларування, що дасть змогу наповнити економіку виведеними з тіні грошима. До парламенту в різні роки подавалися відповідні законопроєкти. Зокрема, 2014-го проєкт закону № 5043 “Про внесення змін до Податкового кодексу України”, 2015-го — проєкт закону № 3661 “Про нульову декларацію”, а також урядовий законопроєкт про податковий компроміс № 4930.

Останній передбачав можливість звільнювати від відповідальності платників податків за заниження ПДВ та податку на прибуток за періоди до 2014 року за умови сплати 15% податкових зобов’язань. Парламент навіть ухвалив цей проєкт, і 2015-го він став законом. Але в законі неправильно виписали механізм звільнення від відповідальності й не дали гарантії, що платників податків, які заявили про бажання відбілити статки, не переслідуватимуть потім. Тож реальної податкової амністії не відбулося.
“Час поставити крапку в цьому питанні, і я готовий це зробити”, — заявив президент України Володимир Зеленський під час останнього виступу в парламенті. Він мав на увазі саме програму податкової амністії, реалізація якої була однією з передвиборчих обіцянок. Сказано — зроблено. У вівторок 30 березня на позачерговому пленарному засіданні парламент розглянув два ініційовані президентом законопроєкти.
- Перший (№ 5153) — про внесення змін до Податкового кодексу України щодо стимулювання детінізації доходів та підвищення податкової культури громадян шляхом запровадження добровільного декларування фізичними особами належних їм активів та сплати одноразового збору до бюджету. Законопроєкт передбачає в період з 01.07.2021 до 01.07.2022 провести одноразове (спеціальне) добровільне декларування активів фізичних осіб. Збір з декларування визначатимуть за такими ставками: 5% щодо валютних цінностей та активів, розміщених на рахунках у банках в Україні; 9% щодо валютних цінностей, розміщених за кордоном; 2,5% щодо вартості державних облігацій України, придбаних декларантом у період з 01.01.2021 до 20.06.2022.
- Другий (№ 5155) — про внесення змін до статті 16 Закону України “Про валюту і валютні операції” у зв’язку із внесенням змін до Податкового кодексу України щодо стимулювання детінізації доходів та підвищення податкової культури громадян шляхом запровадження добровільного декларування фізичними особами належних їм активів та сплати одноразового збору до бюджету. Документ унормовує питання у сфері валютного регулювання, необхідні для забезпечення проведення в Україні одноразового добровільного декларування фізичними особами своїх активів.
По-перше, ухвалення цих нормативно-правових актів, дасть людям змогу, які 30 років ховали кошти під матрацами та в офшорах, легалізувати ці гроші та змусити їх працювати в Україні для українців. По-друге, очікуємо отримати до бюджету 5% суми, яку амністують.
Парламент має нарешті поставити крапку в питанні податкової амністії. І, сподіваюся, це буде не кінець, а початок успішної історії з реформування податкового законодавства та детінізації економіки України.

Олена Мошенець
Народний депутат України, заступник голови Комітету ВРУ з питань антикорупційної політики 

Джерело: Investory News