Коли санкції «ні про що»: Куди заведе президента хайп на контрабанді

Схоже, що український президент не на жарт загрався у гру під назвою «введення санкцій». Останнє засідання РНБО, яке відбулось 2 квітня, підтверджує це

Новина щодо введення санкцій проти ТОП-10 української контрабанди затьмарила собою всі попередні гучні події і навіть ненадовго відвернула увагу від провальної вакцинації.

Безперечно, оголошення президентом війни контрабандистам в очах простих людей, не заглиблених в суть політичних проблем, виглядає дуже благородно. Обіцянка своєї версії «чорної п’ятниці»,  де будуть давати по заслугам тим, хто «торгує майбутнім країни», лише підсилює «вау-ефект» від чергової вистави. «Вишенькою на торті» в контексті санкцій стає анонс законодавчих змін, наслідком яких має стати криміналізація недостовірного митного декларування.

Прикриття санкціями

Вочевидь, обіцянка побороти проблему контрабанди шляхом повернення кримінальної відповідальності звучить для пересічного українця досить оптимістично, проте варто зосередитись на тому, що, насправді, завуальовано під красивими фразами з вуст лідера країни. Адже при нинішньому стані речей оголошення санкцій проти контрабандистів саму проблему контрабанди в країні не вирішує, а сам президент, виступаючи з екрану із подібними заявами, виглядає, неначе Дон Кіхот, який бореться з вітряками.

Якщо уважно почитати Закон України «Про санкції», то у ст. 1 вказано, що санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб’єктів, які здійснюють терористичну діяльність. Застосування санкцій не виключає застосування інших заходів захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, її економічної самостійності, прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави.

З огляду на це, стає зрозуміло: закон, насправді, стосується не скільки громадян України, а скільки діяльності іноземних громадян, направленої проти України. Якщо ж переглянути список ТОП-10 «лютих» контрабандистів (є у вільному доступі), то до нього увійшли саме українські громадяни. Відтак, стає зрозуміло, навіщо Президент назвав у своєму зверненні контрабанду економічним тероризмом. Справа в тому, що в нинішніх реаліях під санкції потрібно було підставити саме незручних в сьогоднішніх контрабандних схемах людей.

Коли масштаби контрабанди неосяжні

Реальні масштаби контрабанди в Україні оцінити дуже складно. Жодна наведена у статистиці цифра не відображає тих реальних обсягів, які існують на сьогодні. Минулоріч у Державній митній службі ці масштаби оцінювали у кілька десятків мільярдів гривень, виходячи з ринкової  оцінки частки товарів. Зв'язок, у якому сфера контрабанди перебуває з представниками дипломатичних та державних органів, коротко може описати випадок, який стався у кінці лютого цього року на пункті пропуску «Ягодин». Тоді були затримані контрабандисти-невдахи із посольства України в Польщі. Дипломати сподівались вивезти з України 16 кг золота, 8 тис. блоків із тютюновими виробами, 140 тис. доларів, понад 67 тис. євро та понад 11 тис. польських злотих. Після цього ганебного випадку їх кар’єра у посольстві завершилась, але подібний приклад – лише «привідкриває завісу» на те, що насправді відбувається на митному кордоні. Щорічні втрати держбюджету від незаконного вивезення карпатської (і не лише) деревини, бурштину, тютюнових виробів, побутової техніки, палива та інших товарів є колосальними, а усі працюючі «схеми» - це не що інше, як результат «договорняків» митників із прикордонниками, представниками правоохоронних органів та фінмоніторингу.

Коли «старе» видають за «нове»

Однак у президентській піар-історії із санкціями проти цілого «рейтингу» контрабандистів мало хто звернув увагу на один цікавий момент. У своєму зверненні після засідання РНБО голова держави згадав про підготовку законодавчих змін, наслідком яких має стати криміналізація недостовірного митного декларування.

Нагадаю, що в кінці 2011 року контрабанда в країні була декриміналізована. Тоді Верховною Радою був прийнятий законопроект щодо заміни тюремного ув’язнення на штрафи за деякі види економічних злочинів, у тому числі і за контрабанду. Законом скасовувалась кримінальна відповідальність за деякі діяння у сфері господарської діяльності і замінювалась на адміністративну.

Після зміни влади спроби повернути кримінальну відповідальність за контрабанду вносились в парламент не раз. Зокрема, законопроектом  №2840 «Про внесення змін до Кримінального кодексу щодо криміналізації контрабанди підакцизних і контрафактних товарів (продукції) у великих розмірах», розробленим групою депутатів і внесеним у парламент у 2015 році,  пропонувались зміни до статті 201 КК. Втім, законопроект за результатами розгляду у першому читанні був повернутий на доопрацювання.

Не знайшов підтримки і урядовий законопроект №8543 «Про внесення змін до статті 201 Кримінального кодексу України щодо криміналізації контрабанди товарів», внесений у парламент у 2018 році. Далі першого читання проект тоді не розглянули, хоча про необхідність криміналізації контрабанди відбувалось чимало дискусій. Зокрема, міністр внутрішніх справ заявляв, що у результаті «тиску» на контрабандне середовище до кінця року до державної казни можна буде залучити 4 млрд доларів. Та все залишилось на рівні заяв.  

Законопроект щодо криміналізації незаконного переміщення підакцизних товарів (№4556) був також внесений в парламент «Слугами народу» в кінці минулого року. Та скільки б проектів при давно напрацьованих «схемах» не вносилось в парламент, відповідь очевидна: кримінальне покарання і боротьба з контрабандою – це дешевий піар, з яким виходять тоді, коли людям більше нема чого сказати. Це історія про те, коли «давно забуте старе» видають за «нове», але роблять це так невдало, що суспільство вже не сприймає чергову імітацію. Подібні загравання із законом свідчать про те, що здорові юридичні механізми при Зе-владі втрачають силу, а вводячи навмання санкції проти телеканалів чи проти контрабандистів, президент демонструє перед народом свою безсилість.

Для того, щоб побороти цю напрацьовану роками систему, дріб’язкових санкцій проти ТОП-10 персон, які навіть не є ключовими фігурами серед контрабандистів, замало. Потрібно починати із системних змін та нових форм контролю, які б мінімізували людський фактор під час митних перевірок.

Щодо обіцянки повернути кримінальну відповідальність за контрабанду – то вона повторюється і зникає при кожній новій владі. Та чим довше ми чекаємо на якусь панацею – тим більше мільйонів пролітає повз державний бюджет.

Для вирішення цієї проблеми є простий рецепт: створення прозорого механізму сплати митних платежів. Якщо не буде бажання від нього ухилятись, то, як результат, буде поповнено державний бюджет. Коли ж є санкції поза законом (обмеження), але відсутній механізм – то це піар. Не більше.