Наймолодший у світі антикорупційний суд: рік після розблокування

18 вересня 2020 року виповнюється рік, як Верховна Рада України ІХ скликання ухвалила зміни до закону «Про Вищий антикорупційний суд» і тим самим фактично дала старт його роботі

Цей законопроєкт №1025 «Про внесення зміни до закону України «Про Вищий антикорупційний суд» (щодо початку роботи суду)», ініційований Президентом, був одним з перших серед ухвалених парламентом конституційною більшістю — за нього проголосувало 323 народні депутати, серед них і я. Серед тих, хто утримався – 13 парламентарів, ще 5 проголосували кнопкою «проти».

Потім були інші законопроєкти, ухвалені парламентом на підтримку ВАКС, зокрема:

-            №3348 про внесення змін до Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» щодо надання права здійснювати управління об’єктами державної власності, що належать до сфери управління суду та інших питань роботи;

-            №3350 про передачу приміщення ДП «Антонов» Вищому антикорупційному суду;

-            №3299 про внесення змін до Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» у зв’язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень».

Протягом року розширилась не лише нормативна база щодо ВАКС, але й фінансові запити. В проєкті Держбюджету на 2021 рік практично подвоїлись видатки на утримання ВАКС, порівняно з 2020 роком: 510 млн грн проти 291 млн грн, з яких видатки розвитку збільшились з 500 тис грн до 212 млн грн.

З боку парламенту зроблені реальні кроки для ефективної роботи антикорсуду. Як нещодавно зазначив заступник голови ВАКС Євген Крук, жодного сигналу від суддів про будь-яке втручання влади у їх роботу, жодного впливу влади на судові рішення протягом року не було!

Президент України Володимир Зеленський, коли торік вітав голову Вищого антикорупційного суду зі стартом роботи установи, зазначив, що все, чого очікують від суду — це покарання топ-корупціонерів та нарешті повернення громадянам відчуття того, що в Україні є справедливість.

Щодо роботи суду. За даними ВАКС за минулий рік було ухвалено 16 вироків, з яких 1 виправдальний та 15 обвинувальних.

Багато це чи мало, та чи можуть цифрові показники бути передумовою якості та справедливості. За оприлюдненими на публічному обговоренні щодо діяльності ВАКС даними, протягом чотирьох років роботи НАБУ і САП без Вищого антикорупційного суду, судами загальної юрисдикції було ухвалено 33 вироки, або, в середньому, по 8 вироків на рік — вдвічі менше порівняно з ВАКС.

Разом з тим суддям антикорсуду вже доводиться виправдовуватися щодо швидкості роботи. Вони пояснюють, що у перший рік діяльності суду почали розглядати відразу багато справ. Розгляд триває, тож, сподіваємось, що вже  наступного року буде більше новин. Сама наявність такої інституції та дискусія навколо цього питання — це вже важливий крок нашої країни на шляху боротьби з корупційною складовою. 

Невдоволення швидкістю роботи антикорупційних судів, за даними експертів – одна з найпоширеніших претензій до таких установ в світі.

Наприклад, у Непалі антикорупційний суд повинен розглядати кожну справу не більше шести місяців з моменту отримання справи, а будь-яка апеляція на рішення такого суду має розглядатися Верховним судом не більше трьох місяців. На практиці ж розгляд займає іноді до 11 років.

У Пакистані суди, що розглядають справи про корупцію, повинні виносити рішення протягом 30 днів, але в середньому це займає близько 500 днів.

Навіть у найстарішому антикорупційному суді світу — філіппінському — 

який повинен виносити рішення не більше, ніж через три місяці з моменту початку розгляду справи, процес інколи розтягується на роки.

Найчастіше у затримці винесення рішень судді звинувачують прокуратуру, яка працює неефективно, серед інших причин — перевантаженість судів та брак кадрів. Така ситуація в Ботсвані, Бангладеші, Кенії та інших країнах, де діють антикорупційні суди. Нагадаю, що у світі сьогодні працює понад два десятки антикорупційних судів: в Афганістані, Бангладеші, Ботсвані, Болгарії, Зімбабве, Бурунді, Камеруні, Хорватії, Індонезії, Кенії, Мадагаскарі, Малайзії, Мексиці, Непалі, Пакистані, Палестині, Філіппінах, Сенегалі, Сербії, Словаччині, Шрі-Ланці, Танзанії, Таїланді, Уганді та Україні.
З них найстаріший — у Філіппінах почав діяти у 1970 роках ХХ століття, а наймолодший —  в Україні у 2019 році. Багато країн, такі як Вірменія та Ліван, наразі дискутують про необхідність створення.

В деяких країнах претензії до роботи антикорупційних судів виникають не через затримку, а навпаки, через швидку процедуру ухвалення рішень.

До прикладу, антикорупційний суд у Палестині повинен розглядати будь-яку справу протягом 10 днів і у такий же проміжок часу після слухання виносити рішення з допустимою відстрочкою в 7 днів. Малайзійський антикорупційний суд не може розглядати справи довше року. Як результат дослідники виявили, що приблизно 75% справ в Малайзії у 2012 році були фактично завернуті антикорсудом через обмеження за часом їх розгляду.

Ще одна розповсюджена причина невдоволення роботою антикорсудів – недостатньо гучні справи, які вони розглядають. Приклад — суд Словаччини, який звинувачують у концентруванні лише на «дрібних» хабарниках. В цій країні формально хабарем вважаються навіть 20 євро, передані як знак подяки лікарю. І лише 3% вироків цього суду стосується справ обсягом понад 5 тисяч євро… За словами судді Верховного суду Литви Аурелійуса Гутаускаса, ні один з антикорупційних  судів у світі не є повністю успішним.
Проте чи варто від них відмовлятися? Численні корупційні викриття останніх років не раз доводили актуальність подібного роду трибуналів. Найбільш поширеними аргументами на користь спеціальних антикорупційних судів є їх компетентність, чесність та ефективність.

Навіть в Індонезії, де досить висока роль антикорупційного суду (Pengadilan Tindak Pidana Korupsi), його судді самі були звинувачені в корупції. А на Філіппінах Верховний суд звільнив помічника судді через підозру в його зв'язках з корупціонерами.

Антикорупційні суди, попри зауваження до їх роботи,  досить часто виносять вироки у гучних справах проти топ-корупціонерів.
До прикладу, суд Словаччини зіграв велику роль у справі «Gorilla» (2012 рік), в рамках якої було розкрито корупційні зв'язки колишнього прем'єра країни з місцевими олігархами.

В липні 2020 року лідер Малайзії Наджиб Разак був визнаний винним в корупції і засуджений до 12 років тюремного ув'язнення в рамках першого судового процесу щодо багатомільярдного корупційного скандалу, пов’язаного з 1Malaysia Development Berhad.

Антикорупційний суд Пакистану у серпні 2020 року пред'явив звинувачення колишньому президенту цієї країни у справі про хабарництво. До речі, оскільки він не міг з'явитися до суду через хворобу, звинувачення йому було винесено по відеозв'язку, що стало першим подібним звинуваченням в судовій практиці Пакистану.

Кенійський антикорупційний суд наразі завершує розгляд гучної справи щодо депутатів, які відбувають покарання за отримання коштів від Національної ради із зернових і сільськогосподарських культур (NCPB) ніби то за закупівлю 40 000 тонн кукурудзи за кордоном. Рішення суду оприлюднять вже до кінця вересня.

Попри важливість міжнародної практики, впровадження антикорупційних судів саме по собі не може викорінити топ-корупцію, яка залежить у більшості країн не лише від наявності або відсутності антикорупційної інфраструктури, але й від економічних, історичних, культурних та інших факторів. До того ж топ-корупція часто перетинає кордони, залучаючи до своїх схем суб'єктів державного та приватного секторів декількох юрисдикцій. Згадаймо бразильську операцію «Автомийка» чи Панамське досьє...
Кілька країн, серед яких Колумбія та Перу, до ООН з резолюцією, закликаючи інші держави розглянути питання про створення міжнародного антикорупційного суду. Вони вважають, що наразі існує унікальна можливість реалізувати ідею щодо створення міжнародного антикорупційного суду, ухваливши рішення на спеціальній сесії Генеральної Асамблеї ООН, присвяченій темі боротьбі з корупцією, яка відбудеться у 2021 році. Сьогодні це питання аналізується та вивчається членами ООН.

Олена Мошенець, народний депутат України

Джерело: Лівий Берег