Матриця політикан-аналізу
А далі хотів був
спробувати використати матрицю для розділення поважних політиків та мерзенних
політиканів. Накласти її на наші реалії. Але зрозумів, що то заскладна задача.
Ну одне ж діло, як воно має бути взагалі чи є в логіці Вебера, відображений на
схемі, а зовсім інше, що маємо в житті. Бо як наші місцеві депутати є
безоплатними - офіційно - то насправді ж
воно не зовсім так. А народні депутати? Хіба їхня заробітна платня є основним
доходом? Так має бути, звісно, чи так малює картину Вебер. Як основу, ідеал.
Але, мабуть,
кожен з нас має тут подумати, поміркувати? Кожен, хто цікавиться політикою, а
Вебера ще не прочитав. І, знаєте, німці і у 1918 році, а ще більше потім, теж
багато помилок зробили в політиці, так же? Але знайшли рішення, вивели політику
на якийсь прийнятний для суспільства рівень, навчились професійних політиків і
виховувати, і контролювати – цивілізовано, по Веберу. То нам підказка. Але це
взагалі, а є ще і конкретні зауваження.
Лідерство
Вебер весь час
згадує про вождів. Політичних. Зрозуміло, що сьогодні, після
Леніна-Сталіна-Гітлера це слово має для нас зовсім інше значення, ніж на
початку ХХ сторіччя. Сьогодні маємо говорити про лідерів. Спочатку демократично
обраних в їхніх партіях. На підставі особистих програм чи пропозицій, з
урахуванням їх реноме, біографії, реальних здобутків на тих чи інших напрямках
політичної роботи. Ну а потім вже представлених суспільству. Не від окремого
дуже поважного громадянина, що фінансує, а саме від партії, що обрала, а потім
особисту програму лідера спільними зусиллями довела до стану загальнопартійної.
Ну і, звісно, готова ту програму після виборів виконувати. Не покладаючи всю
відповідальність на одну людину, нехай і
високої посади, а обіцяючи суспільству власні колективні зусилля, спільну
роботу. Чи може одна людина зрушити цілу країну? Як вона не вождь, а саме
лідер.
І тут наведену
матрицю треба вжити як фільтр: подивитись крізь нього на відомих вам
особистостей і спробувати дати відповідь: в якій частині знаходиться політик Х?
А його колега У? Політики вони чи політикани? Лідери чи наймані працівники?
Ідеологія
В 1918 році
політичні ідеології ще не набули того виразно окресленого вигляду і такого
вжитку у політичному процесі, який вони мають сьогодні. Так, були ліберали,
консерватори й соціал-демократи, але ж соціалізм не мав ще радянського і,
скажімо, шведського досвіду. Християни більше зважали на конфесію, ніж
загальнополітичні питання. Ну, що там казати, інші часи. А наша маска чи, як ми
тепер вже назвали її, фільтр? Як ідеологія відображена в ньому, де її місце?
Мабуть, там, де
зовнішня мотивація, "для людей"? Тобто, служіння суспільству, державі
за моральним імперативом офіцера чи поліцейського, так же? Вчитель чи лікар теж
до певної міри служать суспільству, але, зрозуміло, люди в погонах, що готові
за наказом командира покласти за державу своє життя – то найвищий щабель.
Політик має бути десь поруч. І до цього стану не може бути іншого шляху, як
тільки через особисті переконання. Чітку політичну позицію, вірність певній
ідеології, тим чи іншим виразним і зрозумілим для людей цінностям. Для
соціалістів – Солідарність і Справедливість. Для консерваторів – Христова наука.
Ви скажете, що в
нас таких політиків нема? Так, згода. Бо ми здебільшого не такі, ми ставимо до
влади демагогів, що будуть обіцяти нам світле майбутнє – взагалі, без
деталізації. Ми в них не питаємо про політичні переконання з дуже простої
причини: самі не хочемо нічого знати про ті ідеології, самі не маємо політичних
переконань. То звідки візьмуться ідеологічно переконані політики?
Тест
А тепер практична
вправа. Із застосування нового інструменту.
Як будете гуляти
чи десь підете у своїх справах, то зверніть увагу, будь ласка, на ошатну,
впорядковану ділянку біля якогось багатоповерхового будинку. Так, не всю ту
прибудинкову територію, бо такого в нас нема, а саме окрему діляночку, що її
якась невідома вам людина привела до покращеного стану. Питання: чого вона це
зробила? Для себе чи для людей?
Відповіли?
Аналізуємо ту
відповідь. Тест був не для тої людини, що порядкувала в себе під вікнами, тест
був для вас, шановний читачу. Бо ж ви до тої невідомої вам людини приклали
власне бачення, власну життєву позицію і досвід.
Думаєте, що для
людей? То ви подвижник і герой, свято вірите в людей.
Думаєте, що з
матеріальної вигоди для себе? Тоді ви бізнесмен, підприємець, працюйте,
заробляйте, але політика – то не для вас.
Думаєте, що і так
і так, трохи того, а трохи й іншого – невідомо, чого більше? То ви звичайна
пересічна людина, що має, як про це каже Вебер, кожного разу думати і
зважувати, що можна (чи треба) зробити для людей (чи для себе) в політичній
сфері? І, бачте, інструмент універсальний, можна і до інших прикладати, і до
себе. Треба вправлятись, звісно, або просто мати на увазі, не забувати про поради
Макса Вебера.
А почитати згаданий текст можна тут: https://www.facebook.com/groups/partcl.ka/permalink/2977065302519884/