КОРОНОВІРУС ВЛАДИ

Банальні роздуми про очевидні речі…

В країні місяць тому оголосили карантин. Спочатку в школах та інших навчальних закладах. Далі обмежили роботу підприємств, кафе, магазинів. Після обмежили рух  у громадському транспорті. В країні почали з’являтися перші хворі на Короновірус… З часом рівень обмежень лише серйознішав. Але, як би українцям не було не зручно через всі ці утиски, подібні заходи, або навіть ще жорсткіші, роблять уряди у всьому світі. В ЕС, в США, в Китаї та Японії. Але в Україні є своя специфіка…

І ця специфіка в тому, що вже давно будь-який глобальний «трабл» або виклик наші можновладці намагаються використати собі на користь. Тобто коли вони вирішують проблему, то в першу чергу вони її вирішують з оглядом на власні вигоди.

Варто лише поглянути на те, які рішення приймають уряд та Верховна Рада. Яка була доцільність зачинити всі магазини, в тому числі й ті, в яких ніколи не було багато людей: автосалони, ювелірні магазини тощо. Але при цьому дозволити працювати ломбардам? Чи хтось вважає, що завдяки роботі ломбардів ми врятуємо сукупний попит та підтримаємо економіку? Але відповідне рішення прийнято.

Цікаво було спостерігати за процесами кадрових змін в уряді. Ключові міністерства під час карантину – Міністерство Фінансів та Міністерство охорони здоров’я – їх очільники, побувши на посадах менш місяця, були замінені у надкритичній ситуації початку епідемії та економічного спаду. І звільнили їх без будь-яких пояснень. Цікавим фактом є те, що на відміну від своїх попередників Ігоря Уманського та Іллю Ємця важко назвати некомпетентними, а замінити їх людьми з суттєво меншим досвідом роботи.

Пояснення ми знайдемо пізніше, через декілька днів після їх звільнення. Ємець в інтерв’ю скаже, що просто відмовлявся починати другий етап медичної реформи з 1 квітня (і з його думкою важно не погодитись), за що його замінили на іншого, більш слухняного міністра. Варто лише зазначити, що новий міністр охорони здоров’я має лише медичний диплом, але не має досвіду роботи лікарем (від слова ВЗАГАЛІ). Але він був «ефективним менеджером» у команді колишнього Президента Порошенко, коли був губернатором Одеської області – «нові обличчя», так би мовити.

А Уманський скаже, що ймовірною причиною його відставки стало намагання замінити очільників української податкової та митної служби – підстави були, адже за перший квартал 2020 року в нас мінус 21 млрд. грн. по доходах держбюджету. «через їхню бездіяльність державний бюджет України щомісяця недоотримує 5 млрд грн.» - казав пан Уманський Прем’єру. Але Прем’єр Шмигаль вирішив, що краще звільнити міністра, який каже гірку правду. А пан Нефьодов собі виписав премію у 300%. Однозначно, не кращий приклад якісного та професійного державного управління під час епідемії Короновірусу…

Але проблема сягає не лише того, що є приховані від суспільства домовленості щодо окремих фінансових потоків, на які не потрібно зазіхати… Мова йде про те, що через розкручування за допомогою ЗМІ паніки у суспільстві відбувається процес втрати державності…

Я маю на увазі процес прийняття закону про відкриття ринку сільськогосподарської землі. Ламаючи будь-який спротив, не озираючись на принципові протиріччя законопроекту, ігноруючи будь-які регламентні норми та Закони, нехтуючи думкою українського народу (біля 70% населення України проти продажу землі), не помічаючи зауважень фахівців, аграріїв, експертів – нова «зелена» команда на черговій позачерговій сесії Верховної Ради під покровом ночі приймає Закон про ринок сільськогосподарської землі. Президент аплодує, говорить про якусь чергову перемогу (ще не зрозуміло хто переміг та кого перемогли, і головне якою ціною), але українці здебільшого шоковані такими подіями… Від таких дій влади у суспільстві виникає відчуття огидності та спротиву – більшість українців підсвідомо відчуває, що влада о них просто витерла ноги. Але бунтів та заворушень не буде, адже в країні карантин…

Цікава деталь! Лише голосів фракції «Слуги народу» не вистачило б для прийняття цього земельного закону – вони дали лише 206 голосів. Тому їх підтримали «ідеологічні опоненти» - фракція колишнього Президента Порошенко (+23 голоси) та фракція «Голос» (+13 голосів). Пізніше, політики скажуть, що «так вийшло» - ситуативне голосування. Але давайте будемо відверті: виносити такий законопроект, який з боєм пройшов комітет і зі скандалами та порушеннями ставити його на голосування без гарантії того, що голосів вистачить – хіба таке можливо? Тобто я натякаю, що якщо у Верховній Раді і не була створена нова коаліція «За продаж української землі», то були, як мінімум, домовленості та гарантії… Зрештою, саме на наступний день після такого голосування у ДБР з колишнього Президента зняли всі обвинувачення. І міністром охорони здоров’я призначили людину, яка ну дуже асоціюється з колишньою владою, про що було сказано раніше.

Та якщо вірити політикам про те, що домовленостей ніяких не було, то в такому разі виникає підозра, що таке несподіване спільне голосування відбулось через «команду» впливових зацікавлених осіб, ймовірно із-за кордону. Виходить, що і «Слуги народу», і дві інші згадувані фракції відстоюють інтереси одного й того ж центру впливу? Але такого ж не могло бути, адже в Раді сидять всі патріоти, чи не так?!

Яке відношення має Закон про відкриття ринку сільськогосподарської землі до проблеми боротьби з епідемією короновірусу та її наслідками? Чи не варто було трохи зачекати, прийняти більш компромісний варіант закону, узгодити та врахувати думки всіх зацікавлених суб’єктів, а не лише великих агрохолдингів та іноземних кредиторів? Зрештою, можна було провести референдум, щоб дізнатись думку самих українців! І ще одне важливе питання – чи готова Україна до такого варіанту ринкових відносин чисто з технічних моментів: чи є надійна кадастрова база, хтось оцінював ціну на землю за родючістю та доступу до інфраструктури, чи є в державі повноцінний орган, який забезпечить належні умови використання землі щодо її призначення, збереження родючості, забезпечення продовольчої безпеки держави? І цим переліком питання не закінчуються…

Але, Президент нам пояснив, чому саме зараз потрібно прийняти цей Закон. Він сказав, що інакше МВФ нам не буде надавати кредит і наша макроекономічна стабільність, яку забезпечував нам попередній уряд Гончарука, перейде у стан повного фіаско… Одразу згадуються попередні роки, коли влада для того, щоб прийняти не популярне рішення, використовувало популярну тоді страшилку: «Або так, або Путін нападе!». Тепер у нас нова лякалочка: «Або так, або МВФ не дасть кредит».

Тут варто зауважити, що одразу після голосування за ринок землі Світовий банк привітав земельну реформу в Україні, та закликав прийняти нові закони: «… для того, щоб повною мірою захистити інтереси українців та забезпечити прозорий продаж земель, ми закликаємо якнайшвидше ухвалити низку додаткових законів…». Зокрема, йдеться про «можливість юридичним особам брати участь у ринку земель для забезпечення здорової конкуренції і послабити обмеження на загальну площу земельних ділянок, які можна придбати у власність». Таку позицію Світового Банку та безкомпромісність вимог МВФ діюча українська влада не розглядає проявом шантажу, а вважає «конструктивним партнерством». Ну, мабуть, вони краще бачать загальну картину…

Іншою частиною вимог МВФ є прийняття закону про заборону оскаржувати націоналізацію банків. Дехто з оглядачів називає цей законопроект «антиколомойським», що, як згодом пояснили у фракції «Слуги народу», є абсолютно безпідставним. Автори закону категорично заявляють, що цей законопроект не лише дає забороняє колишньому власнику Приватбанку повернути собі цей актив, але й в цілому «отруює» всю банківську систему України. Мабуть, саме через це депутати групи «Приват» у пропрезидентській фракції роблять все можливе, щоб цей закон не було прийнято та його розгляд був заблокований. Через це й не дивно, що під час голосування голосів самої фракції «Слуги народу» може бути знову недостатньо, і доведеться домовлятись з «ідеологічними опонентами». Бо інакше, або Путін нападе, або МВФ кредит не дасть. До речі, справа Тетяни Чорновіл, може знову стати ціною компромісу, хоча я особисто в це мало вірю…

До речі, сам голова пропрезидентської фракції Арахамія сказав про банківський закон: «я знаю, що деякі положення закону антиконституційні, і ми попередили про це МВФ, але вони вимагають його ухвалення». Знову ж таки, тут не йдеться про шантаж, це лише процес «конструктивного партнерства». Але в мене виникає питання: ми живемо в своїй державі?

Виходить, що процес прийняття цього закону буде справжнім випробуванням для президентської фракції зберегти монобільшість. І від цього залежить подальше ефективне функціонування влади, і виконання Президентом своїх зобов’язань перед … Дійсно, перед ким?