Націоналізм - лібералізм

1

Я – український націоналіст!

Я – український ліберал. Знак оклику я не вживаю, бо ставлюсь до цього без пафосу. Так само належність до націоналізму я не вважаю чеснотою чи, навпаки, ґанджем якоїсь конкретної людини. Нам треба вже, нарешті, спокійно ставитись до різних політичних уподобань громадян, бо це вимога нашої Конституції і суттєва риса зрілого європейського суспільства.

2

Головною категорією мого суспільного мислення є нація і мої політичні дії спрямовані на її захист сьогодні та забезпечення її існування завтра.

Моєю головною категорією є людина, її права і свободи, мирне, заможне життя в сучасній ефективній державі, визначеній у нашій Конституції.

3

Визнаю Шевченкове трактування нації, як кровно-духовної спільноти мертвих, живих і ненароджених. Вважаю, що моїм обов’язком, а не правом, є бути тою неперервною ланкою, що забезпечить тяглість нації у її мові, культурі, традиції, історії між поколіннями вчорашніми і завтрашніми.

Я теж чую Шевченка в його заклику "обніміться ж, брати мої, молю вас, благаю". Втім, ці обійми трактую не по крові, а саме по громадянству. Як спрямовані усім сущім в Україні, бо покоління росіян, євреїв чи поляків так само є українцями сьогодні, як і етнічні українці. Не кажучи вже про те, що сьогодні кожна реальна людина в Україні є тою чи іншою мірою бікультурал як мінімум.

4

Усвідомлюю, що поряд зі мною на українській землі живуть і під захистом Української держави перебувають представники інших націй. Сприймаю їх членами української громадянської спільноти, якщо і вони сприймають її українські цінності та жодними діями не шкодять Українській державі. Визнаю їхнє право на плекання своєї етнічної ідентичності, якщо вони цим самим не порушують українського традиційного укладу життя і своїми діями не загрожують цілісності і суверенності Української держави.

Не націй, а етносів. Жодні "якщо" тут недоречні. Бо визначення міри шкоди державі, що її завдають ті чи інші громадяни, належить суду, а не іншим громадянам. Цілком реальною є сьогодні ситуація, коли радикальні націоналісти вважають вживання російської мови чи перегляд російських фільмів, не кажучи вже про читання книжок, шкодою для держави. І намагаються діяти, виправляти неповноцінних з їх точки зору. Що реально загрожує існуванню України, бо веде до розбрату і війни.

5

Держава є моїм політичним ідеалом. Вона є творивом нації і найкращим інструментом її захисту, збереження, розвитку та передачі у спадок наступним поколінням українців.

Навпаки: творять націю люди, що вважають себе належним до неї – тут і зараз. СРСР формував радянський народ і в чомусь досяг успіхів, але виявилось, що дійсно міцну націю не створив. Держава є тільки втіленням волі людей, оболонкою, інструментом.

6

Держава є вторинною і похідною від нації, а отже не може ототожнюватися з нею у часи, коли державну владу захоплюють чужонаціональні елементи і спрямовують її на шкоду національним інтересам.

Чужонаціональні? Зайди. Люди, відмінної етнічності. Наприклад, Петро Порошенко, що спочатку був оцінений націоналістами як вождь Майдану, а потім як чужонаціональний. Ну і національний інтерес тут треба розуміти як етнічний, себто йдеться саме про моноетнічну націю. Такі ідеї руйнують Україну як поліетнічну.

7

Вважаю, що наповнення держави національним змістом у всіх сферах її життя є національною ідеєю на сучасному етапі розвитку українського суспільства.

Національною ідеєю України сьогодні є рух в Європу. А українізацію, тобто збільшення українського етнічного елементу в культурному житті всіх громадян, вважають важливою і, навіть, критично важливою, тільки націоналісти.

8

Визнаю над собою владу Всевишнього і поважаю кожного, хто у свій спосіб трактує Його існування.

Я атеїст. Втім, цілком свідомо ставлюсь до того, що Україна як нація, лібералізм як ідея і я особисто є частинами християнської цивілізації[1]. Христос занадто важливий і потужний, щоб віддати його якимось конфесіям, це наш культурний фундамент.

9

Вважаю, що родина і нація є Його творіннями і найдосконалішими формами існування людських спільнот. Вони органічно взаємопов’язані, а тому будь-які спроби руйнування традиційної родини сприймаю як зазіхання на саме існування нації.

Я вважаю родину і націю важливими і, навіть, базовими спільнотами для сучасного суспільства. Втім, права сексуальних меншин є такі саме права, як і права більшості. Вони мають бути захищені без шкоди для традиційної родини, виховання дітей, почуттів людей тих чи інших орієнтацій.

10

Мова є ключовим і формотворчим елементом національної ідентичності. А тому її приниження чи доведення до стану неповноцінності є намаганням принизити мою національну гідність та зруйнувати ідентичність українців.

Етнічної. А вільний розвиток всіх мов поліетнічної нації передумовою її існування. Те саме стосується і приниження інших мов, агресії щодо них, намагання вилучити з вжитку.

11

Сприймаю, що в результаті тривалого перебування України в російському поневоленні її сьогоднішній постколоніальний стан характеризується наявністю значної кількості російськомовного населення. Вважаю це явище тимчасовим і перехідним, а його тривалість залежним від наявності в Української держави національного проводу і системного ведення ним політики захисту українських цінностей та об’єднання на їх основі всього українського суспільства.

Концепція "Москва – Орда, Україна – колонія" є суттєвим спрощенням, примітивізацією складного історичного шляху, що разом пройшли росіяни и українці. Його оцінку і вивчення мають робити історики. В політичному вимірі є виразна альтернатива: або російськомовні будуть користуватись конституційними правами в повному обсязі, або їх українізація зусиллями етнічно налаштованого уряду призведе до руйнації відчуття єдності нації на основі європейського розуміння прав людини. А потім і держава розвалиться.

12

Визнаю, що російськомовні громадяни України можуть бути її патріотами, оскільки в силу різних обставин мають підстави любити її як свою батьківщину.

… що в 1991 прийняла їх під свою опіку, а потім і закріпила в Конституції все те, що сучасна людина розуміє під словом держава.

13

Не визнаю існування російськомовного українського націоналізму, оскільки кожен націоналізм за визначенням покликаний захищати ідентичність своєї нації, а в тому числі і її мову. Оскільки в нинішніх постколоніальних умовах її повноцінному існуванню загрожує російська імперська мова, то дійсний український націоналіст не може надавати перевагу російській мові перед українською.

Втім, не можна не зазначити, що український націоналізм має принаймні дві течії: радикальну і ліберальну (націонал-демократичну). Але тут йдеться про політичний націоналізм, тобто ідеологію політичної спільноти, а не про етнічний чи побутовий націоналізм, під яким розуміють ксенофобію і шовінізм неосвіченої верстви населення.

Я вважаю знання російської мови важливою конкурентною перевагою для українців. Як в сенсі залучення до російськомовної культури (яка набагато більша за Путіна), так і задля ефективної співпраці в сучасному глобалізованому світі. Постановка питання про те, що якась мова сама по собі загрожує комусь або чомусь, є хибною. Загрожують дії тих чи інших політиків, організацій, а найбільше – наша неосвіченість, відсталість від світових трендів. Які цілком виразні: діалог культур, порозуміння, співпраця.

14

Протягом останніх декількох століть Російська імперія поневолювала мою націю і завдала їй непоправної шкоди, руйнуючи ідентичність, винищуючи фізично та грабуючи природні ресурси її землі. В її сьогоднішніх планах також є ліквідація Української державності і такі намагання існуватимуть доти, доки існує сама імперія. А тому переконаний, що необхідною умовою існування Української держави є ліквідація Російської імперії і її розчленування на ряд самостійних національних держав.

Спрощене і викривлене бачення. Стосунки українців і росіян у жодне порівняння не йдуть зі стосунками британців чи французів з їх колоніями. Але, дійсно, націоналісту, державнику Путіну, що відбудовує якийсь неосталінський світ у Росії, європейська Україна суттєво б заважала. Аби вона була саме такою - мирною і заможною. А от в розбраті і війні вона дуже, дуже допомагає Путіну в його планах. Ну а включення в Кредо положення про руйнацію Росії як мету є просто подарунком її правителю.

15

Українська історія є історією національного родоводу. Своїми звершеннями і героями вона становить те ментальне тло і символіку, які формують суспільну свідомість українців. А тому її фальсифікацію і підміну героїв та символів сприймаю як агресію проти суспільної свідомості українців і як намагання позбавити їх національної пам’яті та ментально поневолити.

Історія належить всім, і науковцям, і політикам, і громадянам. Проти фальсифікацій і підмін маємо боротись спільно, адже добре відомі ліки: вивчення історичного процесу, діалог, залучення фахівців до навчання громадських активістів.

Скористаюсь нагодою, щоб запросити пана Олександра до читацької конференції[2] за творами Степана Бандери. Без сумніву, маючи на озброєнні сучасні інформаційні технології, ми можемо зробити на цьому напрямку набагато більше, ніж зробили дотепер.   

16

Усвідомлюю, що земля поряд із мовою, культурою, історією і релігією є невід’ємним елементом національної ідентичності. Вона своїм неповторним підсонням визначально впливала на формування ментальності української нації протягом її тисячолітньої боротьби за існування. А тому земля для українців має, перш за все, сакральне значення неокупної цінності.

Мабуть, йдеться про земельну реформу. І тут маю запрошення[3]. Передовсім потрібно розділити сакральне і економічне. А для цього потрібні знання. Яких, як можна зрозуміти, ще багато і багато хто з українців не мають. То от і цілком виразний напрямок освітньої роботи серед націоналістів.

17

Остерігаюся того, що позбавивши українців інших ознак ідентичності і перетворивши їх у безпам’ятне населення, що, вийшовши з дому, забуло свою національну адресу та попрямувало у безвість, для кожного, хто заздрісно поглядає на привабливу і даровану нам Господом землю, вже справою техніки стане оволодіння нею.

Тут теж про землю, але вже у містичному ключі. Я не зрозумів.

18

Вважаю помилковим і навіть шкідливим зведення завдань націоналізму лишень до захисту культурно-духовних цінностей нації. Він своїм завданням має захист її інтересів у всіх сферах життя. Без його присутності у сфері політики, а отже державного управління, неможливим буде і захист елементів національної ідентичності, а без організації економічної сфери на засадах економічного націоналізму відсутньою буде основа і для незалежного державного існування, і для культурно-духовного розвитку нації.

Абсолютно згоден! І був дуже здивований свого часу, коли прочитав у Бандери, якого знав, звісно, тільки з радянського міфу, про системну політичну роботу. Якої він вимагав від своїх однодумців, цілком відкидаючи намагання зосереджуватись на силових чи конспіративних методах боротьби за незалежність. Програма захисту українців ВО "Свободи", як на мене, таким вимогам не відповідає. То треба братись за роботу. По кожному окремому напрямку. Може так[4].

19

Поряд із загрозами національній ідентичності найбільшої актуальності набирає проблема вимирання української нації. А тому разом із захистом української мови, культури, історії та духовності на перший план виходить також завдання соціального захисту українців. З уваги на це сучасний український націоналізм ідентифікую як соціально-консервативний.

Абсолютно згоден. Але я вважаю це продовженням теми економіки. Сучасна європейська держава (що закріплено і в нашій Конституції) трактує себе як соціальну. Але ж, зрозуміло, що наповнення соціальним програмам може дати тільки сучасна економіка. Ефективна і глобалізовна.

20

Із фактом відновлення Української державності націоналізм також перейшов із визвольного у державницький етап свого розвитку, а його могутній націомобілізуючий потенціал трансформується із революційного, і спрямованого на руйнування держав-колонізаторів, у державницький.

Як на мене, то не перейшов. Мав би перейти, але не перейшов. Я це трактую як помилку Руху. Так, Чорновола, Лук'яненка, Горинів – вони мали підтримку усієї нації, але якось не спромоглись її втримати. Цілком можливо, що це і не можна зробити в межах саме націоналізму. Де в світі націоналісти збудували державу? Я в Європі знаю тільки про де Голля, з його націоналістичним рухом після війни. Може Індія? Не берусь судити.

Що ідеологічною базою Європі слугує пара соціалізм – консерватизм, то це відомо.

Так само не можна тут не згадати про те, що революційний шлях побудови держави (за Бандерою) зазнав поразки. Україну в її стані 1991 року побудували не націоналісти, а так звані "федералісти". Які ще за часів УНР вважали за потрібне не відділятись від Росії, а розбудовувати національне чи етнічне життя саме в рамках федерації. Втім, як згадувати Бандеру, то я не помітив у нього бажання руйнувати Росію як таку. Звільняти України від більшовизму – так, але руйнування московської держави (про що йшлося в п. 14), здається, не згадувалось.

21

Вірю у конструктивне застосування потенціалу націоналізму на етапі українського державотворення і відкидаю стереотипи совєтської, постсовєтської та сучасної західної ліберальної пропаганди щодо його деструктивного характеру. Вона закономірно випливає із національних інтересів держав-сусідів, які в умовах російської агресії проти України активізують свої неоімперські зазіхання щодо її території.

Я теж вважаю, що поки що наш націоналізм не взявся за будівничу роботу. Покладаюсь тут не на західну чи російську пропаганду, а на повідомлення наших медіа.

Не можна не зазначити, що це спільна вада всіх наших політичних сил. Тобто не націоналізму як ідеології, а рівня розвитку наших еліт, їхнього розуміння, що таке партія і для чого вона потрібна. Згадаймо тут Бандеру, його теза про системну роботу конче актуальна.

22

Називаючи себе націоналістом, ігнорую будь-які історичні звинувачення на адресу українського націоналізму та ідентифікацію із фашизмом і нацизмом. Історично український націоналізм в історії ХХ ст. був ідеологією визволення бездержавної нації. Натомість італійський фашизм та німецький націонал-соціалізм були ідеологіями державних націй, в основу своїх світоглядів ставили відповідно етатизм та расизм і використовували їх для мобілізації своїх народів на зовнішні завоювання.

Ми вже згадували про історію і потребу в її вивченні (п. 15). Дійсно, ототожнення націоналізму як ідеології і соціал-націоналізму як політичної практики має бути заперечене. А співробітництво певних діячів українського націоналізму чи служба українців в збройних силах Німеччини під час окупації України вивчатись і доноситись до широкого загалу. Зрозуміло, в контексті європейського історичного процесу тих часів включно з партнерством Сталіна і Пілсудського з Гітлером.

23

Зведення націоналізму до одного знаменника з фашизмом та нацизмом було справою рук переможців Другої світової війни, відповідало їхнім ідеологіям та прагматичним національним інтересам. Адже комунізм та лібералізм, якими послуговувалися відповідно Росія-СССР та країни Заходу, однаковою мірою виступали за ліквідацію нації і своїм ворогом вважали націоналізм, що загрожував існуванню їхніх багатонаціональних імперій.

Як комунізм заперечував буржуазний націоналізм я знаю. Але чому лібералізм протиставлений націоналізму, мені не зрозуміло.

24

Це мої тверді життєві переконання і я не потребую їхньої апробації чи схвалення політичними опонентами та ворогами української нації і держави. Але потребує широкої підтримки братів і сестер, яких люблю за визначенням вже тільки тому, що ми одного українського роду!

Чи можна вважати лібералізм ворогом української нації? Як бути з соціалістами чи консерваторами українського роду?

25

Слава Україні! Героям Слава!

Славити поки що нема чого, я думаю[5].

А от підміна, що її в часи УНР націоналісти зробили в традиційному колись вітанні "Слава Ісусу" – вона, знаєте, заставляє задуматись.

Будуймо Україну.