Посередники в законі

В Україні є чимало людей та організацій, які обстоюють інтереси бізнесу в державних структурах і підтримують необхідні підприємцям зміни до законодавства. Частина з них користується законними загальноприйнятими інструментами (публічні обговорення, аналітичні довідки тощо), інші практикують «договорняки» й хабарі. Саме через останніх у деяких країнах Східної Європи, в тому числі й в Україні, слово «лобізм» набуло негативного забарвлення. Хоча в світі лобістська діяльність – це інструмент демократії та прозорого ухвалення державних рішень.

За останні десятиліття в багатьох країнах лобізм перетворився на досить впливовий політичний інститут. Лобісти виконують свою роботу в різний спосіб: зустрічаються із законодавцями й урядовцями, беруть участь у підготовці законопроєктів, проводять публічні слухання щодо проблем бізнесу чи ініціатив влади. А ще можуть організувати людей, наприклад, для збору підписів під петиціями.

В Україні, на жаль, врегульованого ринку лобізму немає. На відміну від таких країн, як США, Бельгія, Нідерланди, Австралія, Канада, Франція, Німеччина, Угорщина, Польща, Словенія, Чорногорія, Грузія, Литва, де лобістська діяльність має офіційний статус.

Крім того, вона регулюється на рівні органів влади Європейського Союзу, статутних органів Ради Європи, Організації економічного співробітництва та розвитку.

США

Центром лобістської діяльності вважають Сполучені Штати Америки. І не тому, що ця країна впливає на економічні та політичні рішення в усьому світі, а тому що політичного значення це явище набуло саме в США. На думку дослідників, концепція лобіювання постала з права на подачу петицій, закріпленого у Конституції США 1789 р. першою поправкою «Білля про права» (The Bill of Rights). Для більшої прозорості у сфері лобіювання 1876 р. Конгрес США впровадив у законодавство обов'язкову вимогу офіційної реєстрації лобістів та їхніх організацій. Однак федеральний закон про лобістську діяльність було прийнято лише 1946 р. Він став першою в світі спробою регулювання лобізму і діяв півстоліття – до 1995 р., коли був переглянутий. Акт щодо лобізму (The Lobbying and Disclosure Act of 1995) визначає його, як спробу впливу на будь-які державні рішення, прийняті законодавчою чи виконавчою гілками влади.

У США лобістами можуть бути як юридичні, так і приватні особи. Головне, щоб вони були зареєстровані відповідно до законодавства про лобіювання. Примітно, що відмовити лобістові у реєстрації неможливо, оскільки це автоматично вважається порушенням Конституції США.

Контролює американських лобістів ціла низка громадських організацій, серед яких така потужна, як Американська ліга лобістів, що об'єднує майже тисячу учасників ринку. Порушення в лобістській діяльності у США жорстко караються – до 5 років ув'язнення, якщо буде встановлено факт корупції або замовчування інформації.
Саме завдяки лобістській діяльності в американців зараз наявний такий величезний набір ефективних політичних та економічних інструментів, завдяки якому США мають значні переваги перед іншими країнами. І роль лобістської діяльності там останніми роками неухильно зростає, так само як і офіційні суми, що витрачаються великими корпораціями на обстоювання своїх інтересів. Наприклад, торік була оприлюднена інформація про те, що американські компанії Apple, Amazon, Facebook й Google сумарно витратили на лобіювання своїх інтересів у США рекордні майже $50 млн.

Європейський Союз

В Європейському Союзі розрізняють дві групи лобістів. Перша – це представники бізнесу і промисловості. Друга – неурядові організації та регіональні представництва. Левова частка лобістів ЄС працюють в інтересах бізнесу.

Щоб здійснювати представництво певних інтересів у парламенті, європейські лобісти мають отримувати акредитацію. Крім того, вони зобов'язані дотримуватись вимог спеціально розробленого Кодексу поведінки.

Однак більшість країн ЄС, на жаль, не мають правил або положень, що офіційно регулюють діяльність лобістів.

Німеччина

На відміну від США, у Німеччині лобістами можуть бути виключно юридичні особи, що мають статус об’єднань, спілок чи організацій. Діяльність німецьких посередників між бізнесом і державою регулюється федеральним законом «Про направлення петицій до Німецького Бундестагу».

Парламент Німеччини прописав процедуру, згідно з якою групи бажаючих висловити чи захистити свої інтереси у Бундестазі повинні офіційно реєструватися.

Реєстрація не дає лобістам жодних виключних прав, і Бундестаг може в односторонньому порядку обмежити можливість відвідувати парламент для лобістської організації.

Наразі в компетенції німецьких лобістів складання петицій, участь у роботі комітетів Бундестагу, консультативних рад при органах виконавчої влади, а також ініціювання прийняття необхідних законів.

Також у Німеччині діє Кодекс поведінки члена Бундестагу, який дозволяє депутатам розглядати проблеми, що виносяться на обговорення комітетів парламенту. Водночас там є закон, згідно з яким усі пожертви на користь депутата прирівнюються до актів дарування й обов'язково обкладаються великим податком.

Франція

У Франції, як і в США, лобістами можуть бути юридичні та фізичні особи. Своєрідним “парламентом лобістів” у цій країні є Соціально-економічна рада, статус якої визначено Конституцією Франції ще 1958 р.

Рада надає уряду висновки щодо законопроектів соціально-економічного спрямування, делегує учасників для консультацій уряду та відомств, а також до позапарламентських організацій.

Поведінку французьких лобістів регулюють Кодекси поведінки представників інтересів у Національних Зборах і Сенаті від 2009 р. (Code de Conduite Applicable aux Représentants D'intérêts). В них визначені заборони для цієї діяльності. Наприклад, лобістам забороняється:

• порушувати режим роботи законодавчих органів;

• вчиняти шахрайські дії;

• використовувати бланки або логотип законодавчих органів;

• займатися в стінах парламенту рекламною діяльністю.

Натомість вони повинні зареєструватися як лобісти і не приховувати, у чиїх інтересах працюють.

Польща

Після вступу до ЄС 2005 р. Польща ухвалила закон «Про лобістську діяльність у законодавчому процесі» (Ustawa o działalności lobbingowej w procesie stanowienia prawa).

Цим актом регламентовано загальні засади відкритості лобіювання у законодавчому та регуляторному процесах, правила виконання професійних лобістських дій і визначено порядок ведення реєстру фізичних і юридичних осіб, які здійснюють лобіювання. За результатами реєстрації у Польщі видають сертифікат, який засвідчує офіційний статус лобістської діяльності.

Закон також зобов'язує владу:

• публікувати, щонайменше, кожні пів року план роботи над законопроєктами;

• запровадити інститут публічних читань законопроєктів;

• вести відкритий реєстр професійних лобістів, де міститься повна інформація про таких осіб.

Загальні риси

Незважаючи на певні відмінності, в усіх вищезгаданих країнах є схожі вимоги до посередників-лобістів. Зокрема:

• вони не мають права давати політикам чи чиновникам гроші, дарувати подарунки чи надавати якісь пільги. Це заборонено законодавством і кваліфікується, як корупційна діяльність;

• можуть офіційно зареєструватися в державних реєстрах. Відмінність у тому, що в одних країнах реєстрація обов'язкова, а в інших – добровільна;

• інформація про зустрічі лобістів з представниками влади має бути відкритою, як і дані про те, в чиїх інтересах працює лобіст, хто його фінансує, скільки він витрачає на лобістську діяльність, на які рішення влади впливає;

• професійні лобісти мають право доступу до приміщень органів державної влади, які визначено об’єктами лобіювання.

Для України зараз дуже важливо знизити рівень системної корупції та збільшити прозорість у відносинах «держава – бізнес». Одним з інструментів для досягнення цієї мети може стати прийняття закону про лобістську діяльність.

У парламенті вже розпочалася розробка такого документа. В разі його ухвалення буде істотно знижено не лише ризик «договорняків» в уряді чи парламенті, а й рівень топ-корупції.

Джерело: Лівий Берег

Олена Мошенець, народна депутатка України, заступниця голови Комітету ВРУ з питань антикорупційної політики