Другий етап медичної реформи починається з порушенням Закону!

медична реформа

Пройшло 1 березня, дата, коли Медична робоча група при Президентові України завершила свою роботу і дуже скоро настане 1 квітня, з якого стартує другий етап медичної реформи. 

Для мене, як для людини, яка доклала багато зусиль для прийняття якісного Закону України “Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення” дуже прикро бачити, як реалізація Закону перетворилась на “запуск нового автомобілю, в якому лише кермо нової машини, колеса від возу, а кузов від старих Жигулів”. Чому саме така аналогія є відображенням цього процесу поясню детально:

1. Найбільша реальність, яка буде в нашій державі з 1 квітня, це скорочення мережі закладів охорони здоров’я та звільнення медичних працівників.

Чи передбачався такий перебіг обставин Законом України “Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення”? НІ!

Основною умовою зміни системи фінансування і запровадження оплати за медичні послуги є норма про бюджетне фінансування для реалізації програми медичних гарантій не менше як 5% ВВП. 

Проте, уряд не забезпечив виконання саме цієї основної норми Закону! Це так само, як фундамент, без якого не можливо побудувати стіни будинку, бо споруда завалиться. 

Тому, в медичній реформі ми одержимо такі негативні наслідки як закриття лікарень, адже сума коштів, виділених на охорону здоров’я, складає 2,9 % ВВП. Тому, впроваджуючи новий механізм оплати медичних послуг, не можна залишати той самий рівень фінансування медицини, як це відбувалося щороку на рівні 2,8 - 3,2 % ВВП.

Впровадження будь-якої реформи потребує додаткових коштів. При запровадженні реформи Національної поліції було забезпечено збільшення бюджетного фінансування для підняття заробітних плат поліцейським, на  закупівлю нових авто, форми, камер відеоспостереження. Те саме стосується і судової реформи, коли підняли зарплати суддям. І лише медична реформа має мізерне фінансування, майже таке саме як і до реформи.

2. Медична реформа за Законом України “Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення” передбачає зміни на покращення, а уряд, не виконуючи норми закону, формує умови на погіршення, тобто навпаки!

Особливу увагу звертаю на офіційні заробітні плати медичних працівників. Закон вимагає від НСЗУ тариф, у якому базою для визначення компонента оплати праці медичних працівників є величина, що є не меншою за 250 % середньої заробітної плати в Україні за липень 2019 року (27 427,5 грн.). Саме завдяки цій нормі багато народних депутатів погодились проголосувати за цей закон у парламенті VІІІ скликання, щоб, нарешті, вивести із жебрацтва українських медиків. Але ця норма повністю проігнорована!

Що відбувається зараз із тарифами, розрахованими НСЗУ для застосування з 1 квітня??? Тарифи не покривають собівартості медичних послуг і питання заробітних плат буде стояти дуже гостро перед керівником кожного медичного закладу вже в кінці квітня.

3. Дуже важливою і принциповою нормою Закону є надання медичної допомоги дітям до 16 років. І тут мова йде не лише про другий рівень медичної допомоги, але і про третинний рівень, у тому числі дитячу стоматологію. Тобто, всі операції, діагностичні послуги, вузькопрофільні консультації тощо.

Звертаю увагу, що до тарифу на медичні послуги не включена вартість лікарських засобів, медичних виробів і витратних матеріалів, які, як кажуть в НСЗУ, забезпечуються в централізованому порядку за рахунок інших програм державного бюджету.

Закон потрібно виконувати повністю, а не лише частину норм. Тільки тоді дії уряду можна буде вважати виконанням Закону України “Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення”. У запропонованій “інтерпретації” – це пародія на медичну реформу. Вважаю, що в питаннях медицини держава не має права на помилки, адже це стосується життя та здоров’я людей. 

У форматі підготовки до другого етапу медичної реформи потрібно було спочатку вибудувати нову організаційну модель надання медичної допомоги, вибудувати маршрути пацієнтів згідно з клінічними протоколами, розрахувати реальні витрати на медичні послуги на всіх рівнях медичної допомоги, тобто адекватні тарифи і тільки тоді говорити про готовність до впровадження другого етапу реформи.

Що стосується протитуберкульозних закладів, то вважаю їх різке закриття не тільки великою помилкою, але і порушенням законодавства. Нариклад, норми Закону України «Про протидію захворюванню на туберкульоз» передбачають, що медична допомога, туберкулінодіагностика, хіміопрофілактика туберкульозу та санаторно-курортне лікування хворих на туберкульоз у державних і комунальних закладах охорони здоров’я здійснюються безоплатно.

Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначено, зокрема, що особи, які хворіють на соціально небезпечні інфекційні хвороби, підлягають своєчасному та якісному лікуванню, періодичним обстеженням і медичному нагляду. Оздоровлення хворих на туберкульоз проводиться у спеціалізованих протитуберкульозних санаторіях безоплатно (за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів).

Пiдсумовуючи все вищезазначене, обласні ради та облдержадміністрації давно повинні були звернутися до Президента України і сказати правду, вимагаючи перегляду умов виконання нових законів та термінів їх реалізації. Проте, вертикаль влади та страх говорити правду на Банковій, створило єдиний посил: «відзвітуватися, що все готово!» у той час, коли в кожній лікарні вторинного рівня звучить коридорами три питання: Де готово? Що готово? Хто готовий?

Медична реформа у виконанні діючого складу уряду призведе до зменшення державного сектору медицини і формування можливостей тільки для приватного сектору медицини. Чи так повинно бути? Переконана, що НІ!