Хто такі викривачі та чим вони допомагають різним країнам?
В Україні з'явився новий термін – «викривачі корупції». Про це йдеться у президентському законопроекті №1010 «Про внесення змін до закону про запобігання корупції щодо викривачів корупції». Документ викликав жваві дискусії щодо терміну «викривачі корупції».
Поняття «викривач» не повинно сприйматися як архаїзм, адже в його суті – новий ефективний інструмент. Суспільство добре пам`ятає сумний досвід радянського періоду, коли держава заохочувала «стукачів» та «анонімних інформаторів». Дієвий інститут викривачів корупції немає нічого спільного з срср-минулим.
Законопроект №1010 не лише враховує українські можливості захисту та мотивації людей, які хочуть повідомити про корупційне правопорушення, але й відповідає міжнародній практиці.
Сам вираз «викривач корупції» чи «заявник про корупцію» англійською звучить, як «whistleblower». В США цей термін почали активно використовувати ще на початку 70-х років минулого століття. У 1989-му було прийнято закон про захист інформаторів (Whistleblower Protection Act). Він гарантував захист і анонімність співробітникам державних структур, які вирішили заявити про відомі їм можливі правопорушення.
Викривач корупції в США може повідомити керівництву компанії, де працює, або ж правоохоронним органам про корупційні правопорушення. Якщо ж розслідування факту корупції, про який whistleblower розповів, буде успішним, то він отримає винагороду.
Найбільшу в історії грошову винагороду обсягом $104 млн було виплачено податковим управлінням США колишньому співробітнику швейцарського банку UBS Бредлі Біркенфелду. Він повідомив про те, що одна з найбільших банківських установ допомагає громадянам США приховувати від оподаткування великі суми. Як результат, американський уряд зобов’язав банк повернути державі $780 млн.
По суті викривачі корупції в США з`явилися у позаминулому сторіччі після громадянської війни. Вже тоді існували випадки розкрадання активів та корупційних дій. У 1863 році було прийнято закон, який захищав та матеріально мотивував викривачів корупції у межах так званої концепції qui tam. Вона дозволяє викривачу отримати відсоток від стягнення, накладеного державою на винуватця корупційного правопорушення. Назва концепції походить від латинської фрази qui tam pro domino rege quam pro se ipso in hac parte sequitur, що означає: той, хто подає позов як від імені короля, так і від себе.
Ще один приклад – Південна Корея, де у повоєнні роки процвітала корупція. Країна тоді сильно залежала від допомоги США, яку місцеві чиновники активно розкрадали. Також вони наживалися на вигідних кредитах, податкових пільгах та відкатах. Через це в країні швидко сформувалися великі фінансові групи, що монополізували ринок збуту та не дозволяли розвиватися дрібному бізнесу. Щоб подолати корупцію, владі довелося докласти значних зусиль. Наприклад, лише за один день у травні 1961 року за причетність до корупційних справ звільнили близько 40 тисяч державних службовців.
Було прийнято суворе антикорупційне законодавство, засновано комісію з громадянських прав і боротьби з корупцією, запроваджено інститут викривачів. За законом особі, яка проінформувала владу про факт корупції, у Південній Кореї передбачено винагороду в розмірі 2-10% тієї суми, яка визначає розмір стягнення, накладеного на винуватця корупційного правопорушення, але не більше 200 мільйонів вон (близько $195 тисяч).
Сьогодні ця країна входить до топ-50 найменш корумпованих країн світу, посідаючи 45 сходинку у Індексі сприйняття корупції-2018 від Transparency International. Як і Гонконг (14 сходинка), де ще у 70-х роках минулого століття 90% чиновників були корумповані. Щоб подолати цю проблему влада змінила антикорупційне законодавство, створивши незалежну комісію проти корупції. Чиновнику, який живе на широку ногу, доводиться самостійно доводити комісії, що він витрачає законно зароблені кошти. Якщо він не може цього зробити, то його чекає арешт і конфіскація майна. Значну роль у боротьбі з хабарництвом зіграли громадяни, які інформували цю комісію про випадки корупції.
Інститут викривачів ефективно працює й в Ізраїлі. Інформацію про корупцію громадяни цієї країни можуть надавати державному контролеру, який поєднує у собі два типи обов'язків. По-перше, він наглядає за роботою державних органів і компаній. По-друге, розглядає скарги громадян на діяльність держорганів і повідомлення про корупцію. Державний контролер зобов'язаний захищати викривачів корупції і має для цього достатньо прав. І хоча в Ізраїлі винагорода за інформування про корупцію не передбачена, та інколи така діяльність сприяє кар'єрному зростанню інформаторів.
Законодавство про захист викривачів корупції функціонує і в Японії. До бюджету надходять кошти, які приховуються від податкової, а інформатори отримують винагороду. Наприклад, восени 2011 року колишній генеральний директор Olympus Майкл Вудфорд повідомив правоохоронні органи про приховування компанією величезних втрат інвестицій протягом 13 років. В результаті позасудового врегулювання Вудфорд отримав $15,4 млн компенсації за своє звільнення.
Казахстан у 2015-му також ухвалив зміни до законодавства, які мають сприяти створенню інституту викривачів корупції, а уряд цієї країни навіть розробив прейскурант виплат викривачам корупції з чіткою тарифною сіткою. Наразі там працює єдиний сall-центр антикорупційної служби, куди громадяни можуть телефонувати і розповідати про корупційні правопорушення. Нещодавно експерти Transparency Kazakhstan оприлюднили результати дослідження, згідно яких 54,4% опитаних громадян Казахстану відзначають зниження рівня корупції за останній рік.
Удосконалення законодавства щодо викривачів у різних країнах:
- стримує розвиток корупції
- сприяє розкриттю корупційних злочинів
- повертає вкрадені кошти до бюджету
- стимулює викривачів корупції матеріально
- покращує показники країни в рейтингу сприйняття корупції
За останні десятиліття у понад 30 країнах світу розробили та ухвалили спеціальні норми та гарантії для захисту викривачів корупції. Серед таких країн не лише США чи Японія, але й Канада, Велика Британія, Австралія, Нова Зеландія, Японія, Південна Африка, Румунія.
Джерело: Укрінформ
Олена Мошенець, народна депутатка України, заступниця голови Комітету ВРУ з питань антикорупційної політики
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.