Про «сенсаційні» заголовки Бігуса та невисоку фаховість деяких журналістів

Мій пост про те, що надра та природні копалини можуть продати разом із землею сільгоспризначення, визвав великий резонанс. Сайт Дениса Бігуса навіть звинуватив мене у брехні.

Такі от вони – об’єктивні журналісти. Не буду ображатися та розповсюджувати плітки, що їх фінансує відомий олігарх, який і «зробив» нам нового Президента і його «Слуг народу». Певно, і я сам висловився не зовсім коректно, надавши змогу «висмикнути» мої слова з контексту.

Сказавши, що «земля – це не тільки чорнозем, це й те, що глибше – надра, вода, нафта, вугілля та інші природні копалини. І їх збираються продавати разом із землею, замість того, щоб розробляти та отримувати стабільний високий дохід в державний бюджет», я мав на увазі, що в запропонованому законопроекті про ринок землі не передбачено ніяких запобіжників, щоб виключити таку можливість.

Впевнений, що ні в кого немає сумнівів в тому, що далеко не всі родовища України, враховуючи і територію моєї рідної Луганщини, якісно досліджені та мають відповідний статус. І за таких обставин непродуманий ринок землі відкриває безліч шляхів для маніпуляцій та втрати потенціалу нашої країни. Продавши земельну ділянку, ми назавжди втратимо її і те, що може бути під нею. Прикладів того, як держава не може відстояти права, маємо немало – той же незаконний видобуток бурштину, з якого бюджет не отримує мільйони.

Давайте подивимося Земельний кодекс України. Стаття 79 «Земельна ділянка як об'єкт права власності»: Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд. При цьому не вказано, яка саме висота та глибина… Далі Стаття 140 «Підстави припинення права власності на земельну ділянку»: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Тобто не використання ділянки за цільовим призначенням не є приводом для припинення права власності. На відміну від права землекористування - от якщо орендована ділянка використовується не за призначенням, її можна забрати в орендаря. Існує безліч законних та не зовсім шляхів для зміни цільового призначення, тому ніщо не заважатиме власнику землі, який «випадково», після купівлі ділянки, знайде там природні копалини, їх розробляти. А потім можна судитися, сваритися – все це буде марно, бо в великих корпорацій, особливо з іноземним капіталом, є досвідчені юристи, які добре розуміються на тому, що таке власність і як її захистити.

А все через те, що автори законопроекту про ринок землі не передбачили всіх ризиків. До речі там ще багато недопрацювань, які виклало Головне юридичне управління 11.01.2020 року.

То може спочатку слід ретельно інвентарізувати землі України, дослідити всі родовища, виокремити землі, які зможуть використовуватися ЛИШЕ для сільського господарства, а не відкривати «аукціон небаченої щедрості», де можна за «копійки виграти джек-пот»!