«Колективний Путін» в російському суспільстві всерйоз, і на довго

Перерозподіл повноважень між ключовими інституціями Росії - це ніщо інше, як "маневри" для транзиту влади

Вся історія котра наразі відбувається в Кремлі - це ніщо інакше як маневри при підготовці транзиту влади який планується на 2024 рік. Згідно з Конституцією РФ Путін вже не має права болотуватися на наступний термін президентства (хіба-що через одну каденцію, що ми вже спостерігали, але зважаючи на його вік - це туманна перспектива). Відповідно, у своєму посланні Федеральним Зборам він проанонсував зміни до Конституції, де бере курс на перерозподіл владних повноваження в державі таким чином, щоб збільшити роль Парламенту (де більшість «Единой России» та послабити президентську вертикаль (хто б ним не став),  а також максимально наділити повноваженнями окремий центр прийняття рішень – Державну  Раду . Все це робиться для того, щоб залишатися при владі навіть після закінчення президентського строку та очолити цей орган маючи розширені повноваження.

Також, не потрібно забувати про сценарій наддержавного органу, який мав би управляти об’єднаною Росією і Білорусією.

Обидва варіанти розробляються, який з них стане основним або певні їх елементи – покаже час.

Що ж до того, як ці процеси вплинуть на Україну загалом, та окупований Донбас зокрема, то логіка речей нам підказує, що коли російські еліти будуть активно боротися за владу всередині країни, зважаючи на переформатування повноважень різних державних/наддержавних інституцій, то тема Донбасу може стати другорядною для російського істеблішменту. Але треба пам’ятати, що саме ескалацію конфлікту та чи інша сторона може використати для підняття свого рейтингу всередині країни. До того ж не забуваймо про суперництво ФСБ і ГРУ за вплив в регіоні, а якщо владні повноваження перетасовуються всередині країни, то може змінюватися і впливи та вага цих силових органів.

Якщо ж реалізовуватиметься сценарій наддержавного органу, а Конституцію РФ змінять таким чином, що місцеве законодавство матиме пріоритет над міжнародним, то тоді політика Москви матиме більш агресивний характер в плані загарбання територій сусідніх держав, адже відповідно до власного законодавства, яке випишеться  вони будуть в правовому полі (пам’ятаємо, що і злочини Третього Рейху були законними для місцевого законодавства).