“Лудоманія” або ігрова залежність як виклик державі

“Лудоманія” або ігрова залежність як виклик державі в питанні легалізації грального бізнесу

Якщо ви у пошуковій системі мережі Інтернет спробуєте задати словосполучення «лікування ігроманії», то кількість знайдених посилань буде співмірною з результатами пошуку «лікування наркоманії», а також лікування інших залежностей, таких як алкоголізм та тютюнопаління. Це, на мою думку, свідчить про те, що проблема ігрової залежності в Україні вже досягла значних масштабів.

Більш того, ці тривожні руйнівні процеси відбуваються цілковито у «тіні». Тому, для подолання проблеми ігроманії потрібні термінові й рішучі дії з боку влади.

Не так давно Президент України виступив з ініціативою легалізації грального бізнесу з метою наведення порядку в цій сфері, а також збільшення фінансових надходжень до Державного бюджету. Після того, у Верховній Раді України було зареєстровано урядовий законопроект № 2285 та відповідно альтернативні депутатські законопроекти №№ 2285-1, 2285-2, 2285-3, 2285-4, 2285-5, 2285-6 та 2285-7, якими пропонується державне регулювання діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор.

Ці законопроекти будуть винесені найближчим часом на голосування. Зараз вони проходять обговорення у парламенті, відбуваються дискусії, які стосуються функціонування різних сегментів грального бізнесу – казино, гральних автоматів, онлайн-ігор тощо.

Але, одним із найважливіших питань, на мій погляд, залишаються характер та обсяги відповідальності власників гральних закладів за провокування гравців на безконтрольне втягування у гру, за участь неповнолітніх в азартних іграх. 

Усі знають про те, що азартні ігри викликають залежність у значної кількості людей, які регулярно приймають в них участь. По суті, ігрова залежність – це хвороба. 

Ігроманія, яку ще називають лудоманією (з латинської мови "ludus" - гра) -  це надмірне захоплення азартними іграми. З 80-х років минулого століття ряд розвинених країн,  щоб підкреслити згубність цієї пристрасті, надали лудоманії статус хвороби. 

У десятому перегляді Міжнародної класифікації хвороб (МКХ-10), що включив пропозиції клініцистів з  40 країн, наведений чіткий клінічний опис розладів у людей, які мають гральну залежність. Ця хвороба відноситься до розладів звичок і потягів і класифікована під номером F60.0.Розлад полягає в частих повторних епізодах участі в азартних іграх, які домінують у житті суб'єкта і ведуть до зниження соціальних, професійних, матеріальних і сімейних цінностей.

Чим небезпечна лудоманія для психічного здоров’я? 

Більшість дослідників стверджують про втрату контролю над власною поведінкою при будь-якому варіанті гри — від гри на тоталізаторі до ігрових автоматів. Іноді, для формування залежності досить пограти всього кілька годин поспіль. Національна асоціація США з проблем азартних ігор зазначає, що будь-який житель планети може стати залежним від гри з ймовірністю 48%. Для порівняння: ймовірність стати особою залежною від алкоголю - 34%, а кримінальним злочинцем - 6%.

Як правило, лудоманія поширена там, де власники закладів грального бізнесу не слідують принципам відповідальної гри або там, де гральний бізнес не контролюється державою.

В Україні, на мою думку, головну небезпеку поширення лудоманії складають саме «тіньові» зали з гральними автоматами. Оскільки, саме там, на відміну від тих же казино, відсутній будь-який контроль за гравцями. Саме ця безконтрольність відкриває небезпечну дорогу до ігрової залежності у дітей. Що небезпечно вдвічі!  Бо ігроманія – це комплексна проблема. Як свідчить світова статистика, найчастіше вона поєднується з алкоголізмом (43%), наркоманією (11%) та іншими психічними захворюваннями (25%), що ще більше ускладнює правильну діагностику та лікування. 

Тому, напередодні повернення грального бізнесу у легальне правове поле, важливо, щоб Верховна Рада України прийняла такі норми, які будуть сприяти цивілізованому регулюванню ринку азартних ігор, а його правила функціонування мають запобігати поширенню лудоманії та захищати громадян від хвороб та залежностей.

Наприклад, у Західній Європі значна частина казино знаходиться у Франції та Монако, 7% в Німеччині, менш як 5% в Італії. Найбільшою країною з розвиненою гральною інфраструктурою у світі вважається США. Там для азартних людей побудовані окремі міста, такі як Лас-Вегас, Атлантик-Сіті, і зараз вже більша частина штатів залучені в гральний бізнес. Гральна індустрія приносить США до 25 млрд. дол. на рік і надає пів мільйона робочих місць.

Якщо розглянути країни, де гральний бізнес уже легалізовано, то у них на законодавчому рівні обов’язково передбачене забезпечення безпеки і захисту, а також соціальна та психологічна допомога гравцям. 

Для прикладу, у Канаді, канадські провінції витрачають на захист гравців від ігрової залежності близько 110 млн. дол. США - сюди входять дослідження, превентивні заходи і лікування. 

Аналогічно у Чорногорії, доходи від індустрії грального бізнесу йдуть на численні соціальні програми.

Щодо країн ЄС, то там гральні компанії піклуються про свою репутацію. Крім дотримання вимог держави і асоціацій про чесну гру, такі компанії займаються благодійністю, беруть участь в боротьбі з лудоманією, спонсорують спорт і спортивну інфраструктуру. 

Яким шляхом піде Україна у питанні легалізації грального бізнесу стане більш зрозуміло вже після розгляду законопроектів у парламенті. 

Вважаю, що народні депутати повинні з відповідальністю віднестись до соціальних наслідків їх ухвалення, адже це стосується здоров’я наших громадян. Важливим є створити умови для захисту уразливих груп населення: неповнолітніх дітей, молоді, малозабезпечених, людей з психічними розладами та не допустити розвитку ігрової залежності.

Жоден із поданих законопроектів, у тому числі і урядовий №2285, не відповідає вище зазначеним вимогам щодо запобігання та боротьби з лудоманією. Тож потрібна нова редакція відповідного закону.

Може бути прийнятий лише той закон, який буде цивілізовано регулювати ринок, який буде чітко регламентувати відповідальність бізнесу за провокацію та сприяння лудоманії та який створить умови для запобігання залежностей, а також лікування та реабілітації людей з ігровою залежністю в Україні. 

Необхідно припинити збільшення безконтрольних псевдо-лото, що заполонили всі перші поверхи житлових будинків у містах та містечках України. Повинні бути створені окремі ігрові зони, а казино повинні розміщуватись виключно в готелях категоріїї “5 зірок”.

Кошти, які може одержати Державний бюджет від цивілізованої легалізації грального бізнесу, необхідно у подальшому спрямовувати на медицину, зокрема на боротьбу з онкологічними захворюваннями, на надання допомоги людям з розладами психічного здоров’я, програми для дітей. І при цьому, робити все можливе, щоб  зменшувати кількість людей з ігровою залежністю (лудоманією).