ДЕІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЯ ЯК ШЛЯХ ДО РУЙНУВАННЯ ДЕРЖАВНОСТІ

Arbor mala, mala mala – Погане дерево – погані плоди. Якщо ми не почнемо діяти, то наступна влада буде гіршою за нинішню і така спіраль веде донизу в Тартари правового небуття і знищення України.

Останнім часом чимало публікацій з’являється щодо чергових стратегій, яким їм потрібно бути, що в них має бути тощо. З екранів телебачення, моніторів інтернету та ютьюб майоріє чимала кількість осіб, які гордо назвали себе експертами, а фоловери своїми лайками затвердили їх у їхній міфічній ролі та іпостасі.  

Майже у кожному телешоу лунають усілякі варіанти правового регулювання розвитку нашої держави. Зненацька наше суспільство, яке тяжіє до правового нігілізму, перетворилося на знавця юридичної техніки, а головне — майже кожен, хто не сплачує податки виступає за податкові знижки і є незадоволеним рівнем та якістю надання освітніх та медичних послуг та взагалі інституційною складовою.

 Колишні слюсарі, журналісти, манікюрщиці уявили себе в ролі вершителів права, навіть не здогадуючись про те, що вони є справжніми могильщиками права. Вони є початком закату державності України, вони є вершителями деінституціоналізації.

Ми почасти прагнемо реформувати, розвивати, РОЗРОБЛЯТИ НЕСКІНЧЕННУ КІЛЬКІСТЬ усіляких Стратегій. Але якщо ретельно подивитись на те, ХТО саме реформує та розвиває, то виникає низка суттєвих запитань.

Перше питання виникає: на якій основі і за якими принципами формуються робочі групи щодо розроблення того чи іншого нормативно-правовго акта.

Який обсяг компетенції є у тих, хто сам себе назвав експертом, і увіровавши в свою «знання» прагне удосконалення правового регулювання.

В Україні дуже швидко тиражується небезпечна тенеденція щодо імплементації «експертократії» в усі сфери життєдіяльності.

Щодо походження цих експертів, то здебільшого це люди, які закінчили якісь бізнес-курси, курси НЛП, коучінга, лідерства тощо. Це також лідери суспільної думки (ломи, інфлюенсери), топ-блогери або ж в найбільш просунутих випадках особи, які закінчили модні закордонні університети. Разом до купи вони утворили нове інтегративне явище — «експертократію». 

Віртуальність захопила розум, і тому ніхто не зважає на той факт, що конкретно в реальному житті зробили ті чи інші депутати, їхні помічники, або так звані "експерти". Всім цікава лише картинка, уявлення про право, замінило саме право.

Дещо в цьому хаосі є вина і наша правників. Ми дуже кволо відстоюємо власні інтереси — розбудова правової і демократичної держави. 

Щодо правової держави, то держава у нас не правова, адже норми права відіграють роль мірила відповідності владі, а не міри свободи. 

Щодо демократії, то у нас вона відсутня, адже її повністю підмінила охлократія і кримінократія.

Звернусь до об’єктивного аналізу. Почнемо з нас, з вами, вчених.

Ми хизуємося кількістю наукових публікацій, а не рівнем підвищення реалізації прав людини та удосконалення правового регулювання тих чи інших правових відносин.

На жаль, ми з Вами створили підґрунтя до нівелювання права як регулятора суспільних відносин. Ми з вами перетворили науку в фарс, коли до науковців в нашій державі ставляться меншою мірою ганебно, а здебільшого вони сприймаються як посміховисько і карнавальний персонал, який обслуговує інтереси правлячої еліти.

Ми не стали елітою, ми не взяли на себе відповідальність за правове майбутнє держави. Ми дозволили шарлатанам прийти до влади. Тому кримінократія у поєднанні із охлократією та пратократією — достатні та необхідні умови для знищення України через її деінституціоналізацію. Ми з вами, опікуючись химерними званнями, регаліями втратили статус сценаристів правового розвою нашої держави.

Одним із чинників, який сприяв цьому є — узурпація наукової думки обмеженою групою осіб, які унеможливлюють прогресивний розвиток держави, призводять до її деградації, винищуючи паростки наукового забезпечення стратегії розвитку України, поступальність і спадкоємність в науці.

І у цих умовах, умовах, коли реінкорнована аристократія помийки диктує НАМ моду на мораль, правила життя, право зневільовано, а державні інституції перебувають в глибокій системній кризі, у тому числі й ментальній.

Спочатку хвиля незрозумілого і неправового механізму під назвою «люстрація», зараз чергова тиха люстрація всіх, хто був при владі Порошенка. Нова влада придумала хитрий і простий спосіб позбуватися людей: їх увечері без попередження виводять за штат, а вже на ранок, їх звільняють. Ось таки зараз, слуги, тільки абсолютно не народу.

І ще одне, напевно риторичне, запитання : а де ви стільки професіоналів знайдете, щоб робити такі дви хвилі знищення державного апарату? Чи може це робиться навмисно, щоб врешті-решт довести, що історія України це історія failed state?

Адже нинішня діяльність із будови державного апарату і його структура здебільшого нагадують легітимовані робочі партійні органи тих, хто тимчасово отримав перемогу на виборах. Адже не цього прагнула Україна.

Далі як фурункули зі шкіри повилазила чимала кількість «експертів», які здебільшого не мають власний success stories, втім усі вони прагнуть свій химерний світ псевдоуспіху перекласти на найменш освічених, в тому числі й інформаційному плані людей, повчаючи, як краще жити. Вони прагнуть перетворити віртуальне суспільство власних фоловерів на послідовників у реальному житті.

Arbor mala, mala mala – Погане дерево – погані плоди. Слід зрозуміти, що якщо ми не почнемо діяти, то наступна влада буде гіршою за нинішню і така спіраль веде донизу в Тартари правового небуття і знищення української державності.

Утім суто технічно не згадується єдина маленька, але дуже суттєва деталь: сценарії як у віртуальному, так і в реальному світі пишуть ані ломи (інфлюенсери), ані фоловери. Їх пишуть справжні сценаристи — справжні стратеги. 

Виходом із даної ситуації має стати якнайширше залучення аналітичних центрів недержавної форми власності до системи державного управління і не лише стосовно проведення експертизи або участі в круглих столах, а в безпосередньому процесі розроблення державних рішень, конкретному та відчутному впливі на державну політику в усіх сферах життєдіяльності, формування науково обґрунтованої стратегії розвитку України, в тому числі й із залученням зарубіжних експертів.