Антипедофільський закон злили

Цивілізоване українське суспільство 21 сторіччя дуже толерантне. Навіть безмежно толерантне до насильників, садистів, домашніх “боксерів”, педофілів, “телефонного права”, мажорів на дорогах і в цілому - до явища “всі рівні, але дехто рівніший”.

Зазвичай ми робимо вигляд, що насильства не існує. Ми віримо в надто короткі спідниці, в надто довгий язик, у що завгодно, але нам ще далеко до усвідомлення головного: що насильник винен у своїй поведінці і має бути покараний. Не вони, а наші діти мають почуватися безпечно Резонансне вбивство 11-річної дівчинки на Одещині чи не вперше згуртувало нас навколо проблеми сексуальних злочинів щодо дітей. Поліція, медики, активісти зійшлися на думці про те, що давно відомо всім, крім законодавців: педофіли не лікуються і у в'язниці не перевиховуються. Неважливо, як довго вони сиділи і як добре поводилися у місцях не дуже віддалених. На волі їм потрібен пожиттєвий облік та хімічна кастрація. Постало питання, чому вже два роки стоїть на місці законопроект про посилення відповідальності за згвалтування/розбещення малолітніх, і коли ж він нарешті стане законом. Чому саме ця справа стала поштовхом? Дивовижний збіг обставин. Насильник не вирізнявся ні розумом, ні кмітливістю, ні вмінням холоднокровно планувати. У 22-річного безробітного не знайшлося впливових друзів чи родичів. Новина спочатку про розшуки дитини, а згодом про її загибель стрімко набрала репости у соцмережах, де мобілізувала “декретну сотню” відчайдушних домогосподарок. Все відбулося в селі, де і родину жертви, і родину збоченця добре знали, обидва вчилися в різні роки в тій самій школі. На тлі загальної хвилі обурення неприємно здивувала кількість “вумних”, які роблять винними у трагедії батьків дитини. Вони ж, мовляв, не заборонили їй викладати привабливі дівчачі фотки в Інстаграм (є інформація, що саме в соцмережі на неї “запав” покидьок). Тим часом сотні збоченців спокійно гуляють вулицями, ведуть Інстаграм, скоюють злочини, ховаються, уникають відповідальності, або ж сідають, виходять і продовжують. У Житомирі саме цими днями полюють на серійного маньяка-педофіла. На обласному Нацрадіо лаконічно попередили: слідкуйте за своїми дітьми. Жодних фоточок, прогулянок у парку та небезпечних вилазок у магазин за хлібом. Ні, шановне панство, це не вони, а наші діти повинні чутися безпечно на вулицях, у соцмережах та деінде. Ухвалили на нашу голову 11 липня Верховна Рада проголосувала закон про посилення відповідальності за сексуальні злочини щодо малолітніх, неповнолітніх та осіб, які не досягли статевої зрілості. 3 липня проект закону рекомендував профільний Комітет. За вузькопрофільними баталіями щодо цього законопроекту я слідкую від самого початку. Пам'ятаю обурення фахівців тим, що проект нескінченно повертають на доопрацювання, і все - у бік пом'якшення. Люблять у нас захищати права злочинців більше, ніж права жертв. Врешті, законопроект № 6607 був узгоджений, та не так сталося, як гадалося. Ухвалили зовсім інший законопроект - № 6449 авторства групи депутатів на чолі з Олегом Ляшком. Яка різниця? Законопроект № 6607: * Збільшення терміну покарання до 12-15 років (за попереднім законом - 8-15 років) за згвалтування малолітньої особи (до 14 років); * Реєстр злочинців - напівпублічний (доступ лише поліції та Мінюсту); * Добровільна хімічна кастрація, яка дозволяє вийти на волю достроково, якщо злочинець уже відсидів 9 років, і нездоровий потяг до дітей є підтвердженим медичним діагнозом. Законопроект № 6449: * Валить всіх до однієї купи: і злочини щодо малолітніх, і злочини щодо неповнолітніх (14-18 років), термін усім однаковий - до 15 років; * Реєстр злочинців - повністю публічний; * Примусова хімічна кастрація паралельно із терміном ув'язнення для всіх без винятку сексуальних злочинів проти малолітніх. Підтвердження діагнозу “педофілія” не потрібно. Я поясню, чим другий варіант гірший від першого. Пан Ляшко, займаючись власним передвиборчим піаром, щось трошки наплутав. Сексуальні дії щодо малолітніх (до 14 років) - це педофіл. А якщо громадянин розважився з 16-річною громадянкою під її чесне слово, що їй вже є 18 - у 95% випадків це не педофіл, а просто “щасливчик”. І добре, якщо за своє “везіння” людина тільки сяде. А хтось і познайомиться з каральною медициною, а на його портрет дивитимуться в “зоопарку” до кінця його днів. Скільки опозиційних політиків, незручних журналістів, бізнес-конкурентів і просто випадкових людей підставлять і піднімуть “на вила” під лавочку боротьби з педофілами? І скільки потрібно несправедливо зламаних життів, щоб під тиском громадськості цей закон скасували?.. Ті самі “вумні” першими перепостять щось на кшталт “лайно ваш закон, туди йому й дорога”. Я не можу судити, яку мету переслідував депутат Ляшко, свідомо поховавши зважений фаховий законопроект. Як би там не було, харизма Олега Валерійовича взяла гору, і нардепи проголосували. Швиденько, 247 “за”, 1 утримався, 65 не брали участь. Нардепам цікава відпустка, і ніхто особливо не розбирався, що саме голосують - чи то про педофілів, чи то про всяких інших гарних хлопців. На сьогодні ще є певні шанси, що президент Зеленський ветує цю клоунаду десь між шаурмою та перевезенням на велосипеді коробки з фікусом до нового Офісу. Кажуть, дверей у реформованій АП таки поменшало. Побачимо, чи стало простіше у них достукатися.