Порошенко – павук чи сорока?

Останній місяць гарант дивує своїх прихильників, противників та просто громадян своєю понадмірною активністю. Чи це "пересмертна агонія", чи тонка політична гра?

    На тлі серйозності внутрішньополітичної ситуації у зв’язку із докорінною зміною влади, хочеться додати трохи гумору до мемів та жартів, якими вже повен інтернет-простір. Тим більше, що вже врешті-решт Палубій підписав постанову про інаугурацію Володимира 20 травня, і ніби можна видихати – йти до дверей Банкової поки приводу нема…    Від самого дня другого туру виборів ми отримали змогу бачити дива перевтілення. І зараз мова навіть не про політиків другого порядку – тих, що перевзуваються в польоті. Про них можна говорити окремо і довго. Ні, йдеться зараз про самого Поки-що-Головнокомандувача. За ці п’ять років ми ще ніколи не бачили нашого президента таким лагідним і добрим (пізно пити Боржомі). Якщо згадати перші дні – його визнання програшу, прощання на Балконі Банкової з камерою мали такий шалений успіх, що його прихильники (читати: піар-команда) почали всерйоз подейкувати про канонізацію п’ятого гаранта ще за життя. Петро Олексійович надихнувся ідеєю і почав робити все, аби втілити її в життя: роздати всім державні нагороди, присвоїти звання Героїв України, віддати шану воїнам АТО, призначити на відповідальні посади хороших людей (хто сказав, що «хороша людина» - це не професія?), підписати різноманітні закони (треба більше законів!). Але тут – СТОП!
    З точки зору стороннього спостерігача все це виглядає потішно і скидається на останні жалюгідні спроби відчути вислизаючу з рук владу, передсмертна агонія, так би мовити. Іііі…, сюрприз (ні): так воно, по суті, і є.  І ніби «перед смертю не надихаєшся», але не так все й просто. Якщо більш прискіпливо подивитися на усі штатні перестановки можна простежити закономірність. Майже усі посади були змінені з числа тих, на які розповсюджується президентська квота, і ті, термін дії яких спливав найближчим часом, тобто до парламентських виборів. Більш детально про всі ці рухи можна послухати у Сергія Лещенко. Цікаво те, що термін знаходження на посаді, наприклад, очільника Ради з питань телебачення та радіомовлення відраховується від дати призначення Президентом. Тобто Порошенко наостанок своїми кадровими рішеннями закриває можливість новообраному Президенту змінювати посадових осіб найближчі 5 років (десь менше – залежно від конституційного статусу установи). Звісно, що «хороші люди» призначаються з числа тих, хто захищає інтереси чинного Президента і захищатиме їх у його відсутність. Таким чином команда Порошенка, як працьовитий павучок, тишком-нишком плете міцну павутину свого впливу, що працюватиме навіть після зміни особи у президентському кріслі.
    А для гарної картинки та підтримання блискучого іміджу сонценосної особи розвивається активна публічна діяльність Порошенка. Щоденно Порошенко є в усіх новинах: публічні заяви, привітання панства зі святами чи досягненнями України, зустрічі з усіма можливими і неможливими закордонними політиками чи представниками організацій, безліч записів у соцмережах, тощо. Уся ця постпрезидентська покваплива метушня говорить про одне: на парламентських виборах Порошенко сподівається на реванш, і його команда ретельно до нього готується, використовуючи ще поки доступний їм президентський адміністративний ресурс.
    Ну й те, що справді всміхає – це табір родичів Порошенка, який присутній постійно на усіх його публічних появах «на люди». Воно й зрозуміло, час невпинно спливає, а погрітися у вже зимних промінцях слави    кортить навіть родичам Президента. Smile for the camera…