Світовий досвід доводить , що популізм може зашкодити розвитку демократії і навіть призвести до авторитаризму.
Популізм крокує нашою планетою. Чотири найбільші за населенням демократії
світу мають на чолі популістів: Нарендра Моді в Індії, Дональд Трамп у
Сполучених Штатах, Йоко Відодо в Індонезії та Жаїр Болсонаро в Бразилії.
Керівництво держави можна назвати популістським за такими критеріями: 1) перед
виборами воно наголошує на тому, що еліти й «сірі кардинали» політики працюють
проти інтересів простих людей і 2) З моменту, коли популісти стають «голосом»
простих людей, вони виправдовують цим їх діяльність у стилі «мета виправдовує
засоби».
Цим критеріям значною мірою відповідають меседжі виборчої кампанії
переможця президентських виборів-2019 Володимира Зеленського. Тому потрібно
розуміти, до яких наслідків може призвести популізм.
Журнал The Atlantic провів цікаве дослідження 46 політичних
лідерів-популістів та популістських політичних партій, які були у владі в 33
демократичних країнах між 1990 роком і сьогоденням. Результати були насторожуючими
: популісти дуже здібні в утриманні при владі та можуть бути суб`єктом небезпеки для демократичних інститутів.
У середньому звичайний демократичний уряд перебуває при владі 3 роки. Через 6 років після перших виборів
4 з 5 непопулістських урядів втрачають владу.
Популісти ж здатні утримувати владу протягом більш тривалого часу – в середньому
вони перебувають при владі 6 з половиною років, тобто вдвічі довше, ніж непопулістські
уряди.
Популісти не лише з більшою вірогідністю здатні переобиратися на виборах
один або два рази. Вони також з більшою вірогідністю можуть перебувати при
владі більше ніж 10 років! Через 6 років після першого обрання,
лідери-популісти мають в два рази більше шансів, ніж лідери-непопулісти,
залишатися при владі. Через 12 років після першого обрання , вони таких шансів
мають в 5 разів більш, ніж лідери, які уникають використання популізму.
Тривожним є і той факт, що в період 1990-2015 рр. лише незначна кількість
популістів пішла з влади в результаті нормальних демократичних процедур.
17% популістів пішли з влади внаслідок поразки у вільних і прозорих виборах.
Інші 17% зробили це після закінчення законного терміну повноважень. 23%
популістів були усунені від влади за більш
серйозних обставин – внаслідок імпічменту або примусу до відставки. Інші
30% популістів досі залишаються при владі.
Ще однією особливістю популістів при владі є схильність до переписування
законів на їх користь. Вражаючі 50% популістів, які здобули керівні позиції в
державі, переписують конституцію , зокрема з метою подовження терміну
президентської каденції або зниження ефективності системи стримувань і
противаг.
Негативним проявом популістів при владі є і те, що вони схильні
використовувати мас-медіа в якості інструменту маніпулювання суспільною думкою з
метою утримання влади.
У випадку здобуття популістами влади ще більше зростає роль громадянського
суспільства з точки зору його контролю над діяльністю політиків. Саме від нього
залежатиме те, наскільки серйозні збитки матиме держава від їх діяльності.
Так чи інакше , популізм є загальносвітовим трендом для демократичних країн
світу. І те, що Україна до нього приєднується є свідченням того, що незважаючи
на роки війни нашій державі вдалося зберегти цінності демократії. Тепер
головним завданням для українських громадян є максимальна мобілізація
громадянського суспільства для контролю політиків, які прийшли до влади
популістськими методами.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.