Найантикорупційніший суд у світі

Спостерігаю за серіалом про формування Вищого антикорупційного суду

... і в мене народжується мрія. До новоутвореної системи антикорупційних органів проситься ще один: Нацкомісія з протидії корупції в Антикорупційному суді. Я мрію ініціювати її створення. І звісно ж, її очолити.

Адже правило №1 українських юридичних реалій: багато чиновників не буває. Правило №2: багато антикорупціонерів - теж. Українці прогодують усіх.

За скільки “лямів” квартири в антикорупційників?

ВАКСУ (Вищий антикорупційний суд) створюється згідно з останньою редакцією Закону про судоустрій і статус суддів. Розглядом особливої категорії справ за поданням НАБУ займатимуться щонайменше 35 суддів, в тому числі - 10 членів Апеляційної палати. Принаймні, таку кількість суддів необхідно призначити, щоб судовий орган розпочав розглядати справи. І це має відбутися до 14 червня цього року.

Днями Вища рада правосуддя після багаторівневого відбору подала на розгляд президентові шорт-ліст із 35 кандидатур. У Transparency International одразу нагадали, що з тих 35 - семеро зі “списку негідних”, які пройшли відбір до лонг-листа, та були відбраковані громадськими організаціями. Там є і судді, що забороняли мирні зібрання громадян, і друзі-куми-родичі політиків, і найбагатші люди країни.

У ВРП уже відповіли, що усі кандидати “відповідають стандартам, які висуваються до суддів”. Стандартами були: досвід у кримінальному судочинстві та стресостійкість. Ще, подейкують, цікавилися надто низькими доходами деяких кандидатів (у бідних суддів ніде вже не вірять). Зацікавилися “суддею Майдану” Білоус, вимагали роз'яснень у Цикало, якого зловили п'яним за кермом (тренди треба поважати). А от звідки у матері судді Чорної квартира за 2,4 млн. грн. - жодних запитань не виникло.

Натомість, за словами експертів, у Вищій раді правосуддя відмінно працює механізм накладення дисциплінарних покарань, які відсторонюють від конкурсу незручних чи надто принципових кандидатів.

Ті самі “Кіндер-сюрпризи”

Згідно з заявою Петра Порошенка, ми на історичному етапі завершення формування антикорупційної вертикалі: слідчі органи (НАБУ) - наглядові органи (Антикорупційна прокуратура) - суддівські органи. Такої системи, за словами президента, “не існує в жодній державі світу”, і теперь від неї ми маємо “не чекати, а вимагати” доведення до кришталевої чесності усіх гілок нашої влади.

Є ще в нас правило №3: у будь-якій незрозумілій ситуації посилайся на міжнародний досвід. Порошенко у захваті від того, що унікальну й безпрецедентну систему подолання корупції (яку створив він, чинний президент, а жоден інший президент - не створив) схвалила Рада міжнародних експертів - фахівці зі Сполучених Штатів та Великобританії. Та й загалом, створення цього суду - не що інше, як одна з вимог МВФ.

Шановним закордонним експертам, мабуть, не пояснили, що в Україні можна скільки завгодно створювати щось антикорупційне, але виконання все одно покладуть на плечі старих суддівських лисів. Залиште їх у спокої та спостерігайте, як у найпрогресивніших законах вони знайдуть дірки й протягнуть через них своїх. Побачимо те, що й завжди - старі й надто знайомі обличчя стрибають з крісла до крісла. Десь ми таке вже бачили: на папері - унікальна система, а де-факто - ті самі “Кіндер-сюрпризи”, навіть не у профіль.

Промінець оптимізму

Наостанок зазначу, що мене тішить у цій історії: у нас поважають і цитують громадські організації, зокрема, ту ж таки Transparency International. І це вже робить нас вищими від країн третього світу. За що, звісно, респект і поважуха українській владі.

Зацитуймо ж цьогорічний рейтинг “Індекс сприйняття корупції” від Transparency International. Україна у ньому посіла почесне 122 місце. Європа? Далеко попереду. Малі, Малаві, Ліберія? Упс… З нами на одній сходинці. Залишається згадати правило №4: за будь-якої незрозумілої ситуації радій, що у Росії ще гірше.

Але ж ми хотіли, як у Європі. Та, схоже, матимемо, як завжди.