Громадам - безправ’я, «князькам» - безкарність

На місця влада делегувала не повноцінні права для громад, а право безкарності для місцевих «князьків».

І доки Президент з Прем’єром наввипередки вихваляються успіхами реформи децентралізації, місцеві ресурси все сильніше «централізуються», особливо в очікуванні виборів. 

У владі подають реформу децентралізації як одну з трьох найуспішніших реформ, впроваджених нинішнім Урядом. При цьому, виникає цілком логічне запитання - чому, коли реформа настільки успішна, люди в містечках і селах нинішню владу ненавидять, а її очільники «лідирують» у рейтингу народної недовіри? І відповідь на це питання дуже проста: успішність реформи вимірюється не звітами і красивими промовами, а підвищенням рівня життя людей і отриманням справжньої самостійності громад. Вона оцінюється за якістю доріг, які не повинні «танути» навесні. Оцінюється за функціонуванням шкіл, роботою лікарень і доступністю якісних медичних послуг. А ось цього, на жаль, люди так і не побачили...

По-перше, передача землі за межами населених пунктів у розпорядження місцевих органів влади не відбулася. А земля – це саме той головний ресурс, завдяки якому мають розвиватися громади.

По-друге, нової моделі міжбюджетних відносин із громадами ніхто у центральній владі вибудовувати не збирається. Бо на рівень місцевих бюджетів передали фінансування пільг населенню за послуги ЖКГ і пільг на транспорт, погашення заборгованості за минулі роки з оплати пільг та субсидій. Більшість коштів, необхідних для функціонування громад, надходять із центру у формі субвенцій: освітньої, медичної, інфраструктурної. Але їх обсяги недостатні.

По-третє, декларуючи децентралізацію, влада сформувала нові механізми ручного управління регіонами. Попри усі законодавчі колізії, голів місцевих адміністрацій та їхніх заступників одноосібно призначає Президент. Ось вам і зміцнення вертикалі, яке ще дасться взнаки на виборах.

Кого намагається дурити влада, звітуючи про розвиток самоврядування?! Якби йшлося про справжню децентралізацію, у розпорядженні місцевих громад залишалося б 70% зібраних коштів, як це робиться в цивілізованих країнах. У нас же 4/5 грошей, як завжди, «осідають» у центрі. Земля поза межами населених пунктів досі є ресурсом не для розвитку громад, а для чиновницького дерибану. Кошти часто розподіляються не за принципом справедливості й економічної доцільності, а за принципом політичної лояльності очільників.

Робиться все для того, щоб підтримати паразитарний чиновницький клас, який грабує місцеві ресурси. А справжні господарі, які розвивають свої села, містечка, райони, лишаються безправними.

У цьому сенсі дуже показова ситуація з розкраданням лісу в Херсонській області. Активістка Катерина Гандзюк, що викрила ці схеми, жорстоко вбита. Місцеві ж «князьки», які на схемах сидять, залишаються на волі. І це не лише проблема однієї області. В Україні цілі регіони віддані на відкуп місцевим «бонзам», які жиріють на контрабанді, нелегальному бурштині чи інших ресурсах.

Їм гарантується безкарність в обмін на лояльність до центральної влади. Ну, а під час виборів усі вони мають забезпечити потрібний команді Президента результат. Очевидно, це і є успішна децентралізація у розумінні нинішньої центральної влади, яка живе в своєму задзеркаллі.