Чи потрібен транзит російського газу через Україну?

Відкритим є питання альтернативи "Північним потокам": доки Європа отримає значну частину газу через Україну вона є договороспроможною щодо припинення фінансування чи закриття цих проектів.

   Тристоронні переговори щодо довгострокового транзиту газу за участю України, ЄС і Росії мають відбутися за планом.

            Забезпечення транзиту російського газу в тому числі через Україну – це насправді не тільки економічне чи внутрішньополітичне питання. Там є дуже багато аспектів, на які часто не зважають. Зокрема, це є випробувальним маркером якості наших стосунків з європейськими союзниками: вони брали на себе зобов’язання дотиснути Росію і забезпечити Україну транзитом – точніше, транзитними грошима – не менш ніж в певному обсязі (тобто, умовна прокачка 20-ти чи 40-ка мільярдів кубометрів газу не вважатиметься виконанням таких зобов’язань).

            Крім того, є ще принцип «з поганої вівці...»: за всього обсягу завданих нашій економіці втрат – а це мінімум 500 мільярдів доларів плюс території – своєрідне компенсування хоча би половини оборонного бюджету України вже дасть якусь користь.

            Не треба забувати і про суто технологічний момент: некористована ГТС втрачає робочі характеристики. Її потім треба перед поновленням роботи повертати до робочого стану за грубі гроші. Тобто, за гордої відмови від транзиту Україна втратить не тільки кілька мільярдів доларів за транзит, але й придатну до роботи ГТС.

            Є ще й дипломатичний аспект, котрий працює на репутацію України: статус надійного транзитера і економічного партнера, на котрого можна покластись в питаннях нац.безпеки (а забезпечення країн теплом – саме такі питання для ЄС), теж дечого вартує. І точно не зайвий Україні в нинішні важкі часи.

            Крім того, це питання альтернативи «Північним потокам»: доки Європа отримує значну частку газу через Україну, вона так чи інакше є договороспроможною щодо припинення фінансування і взагалі закриття проекту як мінімум «Північного потоку-2». Щойно українська ГТС перестане бути альтернативою для північних напрямків транспортування газу – навряд чи хтось зможе переконати Європу відмовитись від небезпечного «Північного потоку-2». Всі роботи негайно відновляться, як і фінансування. І про жодні санкції щодо залучених компаній більше не йтиметься. Хіба це буде виграшем України?

            Ну і момент елементарної чесності: припиняти транспортування російського газу, котре в дуже багатьох моментах працює на Україну, - при тому, що кілька мільйонів українців продовжують їздити до РФ на заробітки. Чи хтось буде переконувати, що вартує тільки державі відмовитись від транзиту – і негайно всі громадяни припинять їздити до Росії на заробітки, возити звідтам авто, інші товари? Зникнуть з наших прилавків книжки російських видавництв, косметика й побутова хімія російських виробників, одяг, іграшки, посуд, продукти (зайдіть на будь-який споживчий сайт – негайно наштовхнетесь на рекламу як не «справжньої червоної ікри», так «справжніх шоколадних цукерок» з Росії)?

     В нас дійсно була дуже глибока економічна інтеграція. І то була від початку продумана стратегія Кремля: жодного виробництва повного циклу в потенційно бунтівній Україні! Так чи інакше, але ми мусили або везти свої півфабрикати, сировину чи запчастини на виробництва в РФ, або чекати сировину, запчастини чи півфабрикати з російських виробництв. Щоб не мали змоги нічого виробляти самостійно. І це ще остаточно не виправлено.