Коли оцінка роботи поліції стане об‘єктивною?

Красиво розписуючи у прес-релізах свої перемоги над злочинністю, керівництво поліції мовчить про те, що продовжує використовувати по суті старий кількісно-статистичний метод

Ситуація з недореформованою українською поліцією схожа на дві паралельні реальності. В одній реальності: керівництво Нацполіції та МВС бадьоро інформує суспільство про чергові експерименти з реорганізації підрозділів, створює детективів, але «забувають» наділити їх за законом процесуальними повноваженнями та статусом, закуповує начебто «нове» обладнання, рапортує про «підняття» рівня соціального захисту поліцейських, про зменшення злочинності. А в іншій: суспільство, яке висловлює рівень недовіри до Нацполіції на рівні 65 відсотків і більше (соцопитування Центру Разумкова листопад-грудень 2018 р.).

І треба визнати, що це ще й не особливо репрезентативна цифра, тому що має значення яку саме категорію населення опитують: тих, хто зіштовхнувся із роботою поліцейських чи тих, хто такої нагоди уникнув.

Насправді, красиво розписуючи у прес-релізах свої перемоги над злочинністю, керівництво поліції мовчить про те, що продовжує використовувати по суті старий кількісно-статистичний метод вимірювання власної ефективності. Тобто, використовуючи виключно власну відомчу статистику, Нацполіція оптимістично підраховує постійне зменшення кількості зареєстрованих злочинів та збільшення кількості розкритих злочинів. Так за заявою першого заступника голови Нацполіції у 2018 році рівень розкриття вбивств наблизився до 90% (!), а загальний рівень розкриття злочинів по Україні становить 43-45 %.

Чому тоді більшість пересічних громадян відчувають себе в постійній небезпеці і це також фіксують соціологічні опитування національного рівня? І як можна говорити про успішність реформи поліції, якщо відсутні реальні методики оцінювання її роботи, незрозуміла динаміка злочинності та криміногенної ситуації?

Не треба бути навіть експертом, щоб зрозуміти: якщо статистичні показники роботи поліції сприймаються керівництвом як основний критерій ефективності її роботи – підлеглі просто «підганятимуть» ці показники до необхідного рівня. Інакше вважатиметься, що вони (підлеглі) неефективно працюють. А це значить – негативні для них наслідки: від догани чи зменшення премій до звільнення.

Все це призводить до двох ключових наслідків:

1. Докази фальсифікуються, створюються фейкові показники, , покази вибиваються фізичними знущаннями

2. Поліція взагалі не розуміє реальну динаміку злочинності в тому чи іншому регіоні та про всій країні

Але чи існують альтернативні методи аналізу ефективності роботи поліції за кордоном? Так, і їх доволі багато.

США. Ця країна вже майже 100 років не застосовує кількісно-статистичний метод. Там намагаються соціологічними методами вивчити картину злочинності, ефективність роботи поліції та рівень довіри населення до її роботи. Як це виглядає на практиці – наведу приклад. У 2008-2009 роках Центром досліджень якості поліцейської діяльності була проведена оцінка правопорядку та роботи поліції в Далласі, штат Техас. Загалом було проведено чотири дослідження, які включили в себе:

- результати опитування осіб, які останнім часом мали контакти з співробітниками поліції;

- аналіз опитування випадково вибраних жителів Далласа;

- підсумки опитування співробітників поліції на предмет їхньої задоволеності роботою, її цілісності, оцінок і сприйняття керівництва;

- аналіз реакції малого і середнього бізнесу на роботу поліції.

Опитування включало питання щодо ефективності поліції, її професіоналізму, справедливості і оперативності управління. Воно також включало пункти про злочинності. Відповіді були зареєстровані для всього міста з розбивкою по поліцейських дільницях.

Великобританія. Окрім застосування соціологічних вимірів, як у американській практиці, британські фахівці активно розробляють методику індивідуальної оцінки кожного співробітника. Пропонується оцінювати не тільки за кількістю розкритих злочинів за одиницю часу, а й враховувати такий фактор, як складність справи. У зв'язку з цим розроблено доволі розлогу таблицю коефіцієнтів. Такий підхід має ряд переваг:

1. Справедливе заохочення співробітників, що відзначилися

2. Раціональний розподіл оперативного складу.

ОБСЄ. У 2006 році ОБСЄ навіть розробило універсальні рекомендації по ефективній оцінці роботи поліції, які включають в себе:

- загальні критерії оцінки процесів реалізації поліцейської діяльності за місцем проживання населення (доречність, ефективність і дієвість, вплив і стійкість);

- проведення опитувань громадської думки і інтерв'ювання цільових груп з питання ефективності роботи поліції і ситуації з безпекою;

- складання звітів про внутрішній і громадський контроль над поліцейською діяльністю;

- аналіз повідомлень в засобах масової інформації;

- ведення записів про спільні дії поліції і суспільства;

Ці якісні критерії повинні доповнюватися (а не заміщатися, як в Україні) кількісними показниками, такими, як статистика злочинів, рівень розкриття злочинів.

Повертаючись до українських реалій, слід підкреслити: експерти ще з 2015 року заявляють, що довіра до роботи поліції та її ефективність має визначатися національними і регіональними соціологічними дослідженнями, незалежними від МВС і Нацполіції та за критеріями, визначеними у постанові Кабінету Міністрів.

Натомість влітку 2018 року з‘являється заява керівника Нацполіції: "Вже у липні оголошуємо і до листопада проведемо тендер на соціальне опитування населення. Його мета – з'ясувати рівень довіри громадян до поліції"(мова оригіналу збережена). Він додає, що у лютому 2018 року «вищі навчальні заклади соціології розробили опитувальник для громадян», який допоможе встановити рівень довіри українців до роботи поліцейських. І ніякої вам Постанови Кабміну із критеріями. Знову, як то кажуть «навмання» будуть створювати показники та рейтинги «довіри» до поліції. Та й на календарі вже 2019 – і заява керівника Нацполіції вже додалася до безлічі інших невиконаних обіцянок «реформаторів» поліції.