Як можуть працювати в правоохоронних органах особи, маючи родичів в РФ?

Всі, хто мав бажання і розуміння, знайшли можливість так чи інакше забрати рідних з окупованих територій. Варіант «не встиг» за 5 років більше не працює – мають нести відповідальність.

РуссоЗМІ вже помалу розкручують скандал довкола цієї заяви президента щодо звільнення із правоохоронних органів осіб, зокрема СБУ, які мають родичів в РФ та окупованому Криму. З’явилася купа щемливих історій про «жертв проізвола хунти». На початку війни дійсно це виглядало би немотивованою жорстокістю і переслідуванням з боку влади «за ознакою місця народження чи перебування родини». Тоді ще працював аргумент «ну вони ж не винні, що родина опинилась на окупованій території». Але за 5 років всі, хто мав таке бажання, знайшли і змогу вивезти родичів на контрольовані Україною території. 

Це одна з тих речей, що так чи інакше слід було зробити: вже всі, хто мав бажання і розуміння, знайшли можливість так чи інакше забрати рідних з окупованих територій. Варіант «не встиг» за 5 років більше не працює – мають нести відповідальність.   

Розуміння такої необхідності – річ очевидна, все ж йдеться про співробітників спецслужб, а не котрихось «простих селян/ вантажників/ продавчинь». Це загалом їхня робота і питання елементарної профпридатності: оцінювання ризиків для тих чи інших людей з боку агресора. Вони «не подумали», не оцінили такі небезпеки для себе і своїх рідних? То тоді це буде звільнення з клінічної профнепридатності.

А от якщо наслідком їхнього «не подумав» вже є перебування родичів в заручниках – то для таких осіб просто заборонена державна служба на будь-якій посаді, бо вони відкриті для будь-якого шантажу. Хто гарантує, що завтра він не отримає вимоги підкласти вибухівку на офіційному заході за участі президента, голови СБУ, секретаря РНБО, ще когось – під загрозою вбивства матері чи племінника? Чи простіше, без очевидних негайних жертв: дати доступ і паролі до закритої інформації, вилучити чи додати якісь документи...

Ну і третій варіант – це люди, щиро лояльні до Росії. Вони в Україні тимчасово і в планах мають після виконання певної роботи повернутись «додому, в рідну гавань», до родини в РФ. Тут взагалі все очевидно.

То кого ми маємо вважати «нещасними жертвами»? Кого недопустимо звільняти з лав СБУ? Недоумків, жертв шантажу чи диверсантів? От власне.

Тому жодного співчуття, жалості, а тим більше обурення бути не може – варто просто обдувати зміст наказу.