Чи мають українці самі фінансувати політиків?

Люди, які прийшли до влади, мають працювати на громадян, а не на олігархів

Прочитавши це питання, більшість українців обурено вигукне: звичайно ж, ні! Вони лише вміють обіцяти, а потім, прийшовши до влади, грабують народ. Причому сценарій повторюється від виборів до виборів. Якщо під час перевиборчої лихоманки політики змагаються за виборців красномовними виступами та популістськими обіцянками, то посівши в довгоочікуване крісло, одразу забувають про них. Але ми не замислюємося, чому так відбувається. Тому що потрібно мати певну суму грошей, щоб подати свою кандидатуру на вибори. Також гроші необхідні на політичну кампанію. За деякими підрахунками, потрібно до 100 млн дол. Звідки у простого українця такі гроші? Майже всі кандидати в Україні фінансуються олігархічними групами – Фірташа–Льовочкіна, Коломойським, Ахметовим, Пінчуком. Також є дві зовнішні каси – Росія та США. Тому, прийшовши до влади, такий політик буде не свої обіцянки перед виборцями виконувати, а «відпрацьовувати» гроші, витрачені на нього олігархом, просуваючи його інтереси.

Так само чотирма групами фінансуються всі політичні партії, всі медіа та лоббіські угрупування в парламенті, кабінеті міністрів та інших державних органах, також ці групи контролюють фактично весь медіапростір в Україні

Що з цим можна зробити? У США кожен громадянин, а також корпорації можуть матеріально підтримувати своїх кандидатів. Усе робиться відкрито і прозоро. І політик винен лише своїм виборцям.

Також у США є комітети, в які організовуються виборці та спонсорують обраного кандидата.

В Україні також почали створюватися такі організації. Так, Громадянська платформа «Сила виборців» пропонує об’єднуватись українцям і висувати свого кандидата. Учасники мають сплатити внесок у середньому у сумі 1 тис. грн. А щоб мати право висувати свої вимоги до політичного кандидата – привести до організації ще трьох учасників або сплатити додатково 3 тис. грн.

Представники організації стверджують, що фінансуючи політика, свідомі виборці триматимуть його тим самим «на короткому повідку».

Вважаю це дуже правильним рішенням. Саме за такими платформами майбутнє. Звичайно ж, якщо комітет виправдає сподівання учасників, які його фінансують. У протилежному випадку в суспільстві рівень довіри буде ще нижчим, ніж зараз. Адже більшість наших співгромадян не вірить ані політикам, ані громадським об’єднанням, ані банкам. Було б добре, якби таких об’єднань в Україні було започатковано декілька, тим самим між ними буде створено конкуренцію.