Наташа Влащенко і пропаганда «60 на 40»

Наташа Влащенко, є така нібито журналістка, працює на телеканалі ЗІК, яка є людиною Медведчука.

Влащенко стала генеральним продюсером телеканалу ЗІК з 2017 року і не просто так, саме тоді почались розмови про придбання Медведчуком частини телеканалу. Саме тоді із 112 каналу, слідом за Влащенко перейшла частина журналістів, а риторика в 112 каналу всім відомо. Після приходу команди Влащенко на телеканал, інформаційна політика ЗІКу змінюється. Все частіше починають з’являтись одіозні гості, яким раніше була закрита дорога на ефір. Коли всі зрозуміли, що Надія Савченко це такий собі троянський кінь Медведчука, вона продовжувала виступати в телеефірах ЗІКу.

Проаналізувавши гостей авторської програми «Hard з Влащенко», очевидно стає те, що вона переповнена одіозними людьми із минулого. Міністри періоду Януковича, голова адміністрації Януковича – Андрій Портнов. Саме Портнов був архітектором судової системи, яка продовжує жити сьогодні. Андрій Артеменко, який пропонував передати Крим Росії в користування теж став учасником авторської програми з Влащенко. Одним з останніх гостей став екс-міністр юстиції уряду Азарова – Олександр Лавринович.

Щось надто багато одіозних прізвищ, не так? Сама Влащенко досить часто виступає з критикою проукраїнських активістів та діячів. Так вона критикує директора інституту національної пам’яті В’ятровича за його діяльність, не може терпіти міністра охорони здоров’я Уляну Супрун.

Досить часто її риторика перегукується в унісон з ідеями Медведчука, той що кум і той що за «гражданскую войну».

Ви звичайно можете сказати ну й що, робить що хоче. Воно ніби так, але є такий метод пропаганди «60 на 40». Придуманий ще Геббельсом. Він полягає в створенні ЗМІ, які 60 відсотків своєї інформації дають в інтересах противника. Зате, заробивши таким чином його довіру, решту 40 відсотків використовують для надзвичайно ефективною, завдяки цієї довіри, дезінформації. Під час Другої світової війни існувала радіостанція, яку слухав антифашистський світ. Вважалося, що вона британська. І тільки після війни з'ясувалося, що насправді це була радіостанція Геббельса, яка працювала за розробленим ним принципом «40 на 60».

Дуже ефективний метод «великої брехні», який трохи схожий на «гнилу оселедець», але насправді працює інакше. Його суть полягає в тому, щоб з максимальним ступенем впевненості запропонувати аудиторії настільки глобальну і жахливу брехню, що практично неможливо повірити, що можна брехати про таке.

Так от, саме після приходу на телеканал команди Влащенко-Медведчука, інформаційна політика ЗІКу дуже змінилась, все частіше обурює громадскість. А можливо все тому, що власник каналу Димінський продав частину його Медведчуку, який скуповує всі медіа в Україні. Петро Димінський вже рік перебуває за кордоном, і впливати на політику він не може, а утримання телеканалу потребує великих ресурсів, які назад не повертаються. Тому й кум Путіна зробив пропозицію, від якої не зміг відмовитись Петро Петрович Димінський, цим самим зменшив видатки. Хоча формально дружина і донька Димінського зберігаються одноосібними власниками, але керівні посади займають люди Медведчука. Наприклад посада генерального продюсера ЗІКу є тому підтвердження.

Примітно, що раніше на ЗІКу було більше людей із патріотичного оточення, воїнів АТО, це був дійсно проукраїнський опозиційний телеканал, який говорив правду. Але влада вирішила помститись Демінському за це, використавши аварію за участю його автомобіля, як привід тиску на телеканал. Зараз ситуація змінилась, і причиною тому є квота Медведчука. Як наслідок, з ефіру ЗІКу не вилазять експерти з медведчуківського пулу та його посіпаки.

Тому коли в черговий раз побачите серед гостей Наташі Влащенко одіозного посіпаку, то знайте, що це така воля її хазяїна, а вона виконує роль 40 відсотків так необхідних Медведчуку.