Як профіцит чиновників пов’язаний з низькою якістю управління!

Сьогодні, ситуація в Україні щодо якості управління є досить плачевною.

За показником Public-sector performance рейтингу Global Competitiveness Index WEF, наша країна займає 103 місце у рейтингу якості управління. Традиційно низькі позиції спричинені досить високою кількістю держслужбовців на душу населення. За різними підрахунками експертів, один чиновник обслуговує 155 громадян. Українські міністерства більше нагадують великі холдинги, які володіють державними підприємствами та управляють власністю. Через таку «загруженість» операційною діяльністю, чиновники дуже часто просто не мають часу думати над вирішенням проблем, що існують у секторі, за розвиток якого вони відповідають. Таким чином, найголовніша проблема у цій галузі - міністерства не виконують свої ключові функції. Зокрема, формування політику у галузях своєї відповідальності, стратегічне планування, оперативне реагування на виклики, передбачати їх та якісно взаємодіяти із суспільством. Окрім цього, невиконання покладених функцій на чиновників досить дорого нам обходиться. Фонд оплати праці чиновників вищих категорій (міністрів, керівників інших державних органів та їх заступників) був збільшений період незалежності практично у 5 разів. Прикладом може слугувати, утримання чиновників у 2018 році: - на діяльність Петра Порошенка і його Адміністрації, було виділено з бюджету України 1 мільярд 126 мільйонів грн; - на діяльність Володимира Гройсмана та Кабінету Міністрів - 1 мільярд 800 мільйонів грн. Таким чином, 2 мільярди 926 мільйонів грн з бюджету отримують ТОП-чиновників країни щорічно. А у цій сумі - підвищення наших заробітних плат, пенсії, нові дороги, відновлення промисловості, лікування онкохворих. Необхідна ефективна реформа міністерств, у ході якої потрібно чітко відділити повноваження політичних посад та держслужбовця. На часів незалежності, сучасні технології вийшли на небувалий рівень та дозволяють замінити більшу частину функцій чиновників сучасними технологічними рішеннями. Необхідно провести інвентаризацію всіх послуг держави, і максимально впровадити те, що в розвиненому світі називається e-government - електронний уряд. Таким чином, ми заощадимо і на скороченні державного апарату (до 30%), і на скорочення корупції – комп’ютеру неможливо дати хабар. Окрім цього, зменшивши кількість чиновників і при сталому фонді оплати праці ми зможемо підняти на конкурентний рівень зарплатню чиновників та держслужбовців, а останню зробити затребуваною, так як через малу зарплату у державних інстанціях дефіцит кадрів. До 2016 року, заробітна платня чиновника формувалась наступним чином: - посадовий оклад – 30% у структурі оплати праці; - надбавки постійні (ранг та вислуга років) – 10-20%; - додаткові стимулюючі надбавки – 15%; - премії – 35-45%. У цій структурі нарахуванні зарплатні, її розмір, по суті, залежить від ставлення керівництва до підлеглого. У 2017 році, цю структуру нарахування заплатні дещо видозмінили: - посадовий оклад – 40-50% у структурі оплати праці; - надбавки постійні (ранг та вислуга років) – 20-30%; - додаткові стимулюючі надбавки – 10-20%; - премії – 10%. Однак є одне «але»: від перестановки відсотків та виду нарахувань рівень ефективності та якість управління залишить незмінним. Доцільним є наступна оптимізована структура, у якій рівень оплати праці на пряму залежав би від виконання KPI (Key Performance Indicators - фінансова та нефінансова система оцінки, яка допомагає організації визначити досягнення стратегічних цілей) міністерством чи підрозділом. Таким чином: - посадовий оклад – 40-50% у структурі оплати праці; - надбавки постійні (ранг та вислуга років) – 10-15%; - надбавки за KPI – 10-25%; - премії – 5%. Без започаткування та підтримки «життєздатності» ефективної та досконалої організаційної структури, підвищення культури професіоналізму, а також рівня кваліфікації чиновників, ефективних управлінських рішень годі й чекати. Тож, аби вживити нові правила роботи у держслужбу, потрібно значно посилити кадровий склад державної служби новими людьми, що мають потужні аналітичні здібності, володіють іноземною мовою, добре розуміються на предметі діяльності, а також котрі відійдуть від тоталітарної «закалки». А відтак, ми маємо сформувати орієнтованість держорганів на «клієнта», тобто – на забезпечення потреб громадян. Я впевнений, що цього можна досягти саме шляхом оптимізації керівного апарату всіх рівнів влади, за рахунок зменшення кількості чиновників та переходу на сучасні технології. Таким чином можна мінімізувати рівень корупції у провладних структурах, підвищити рівень ефективності управлінських рішень та перерозподілити кошти з утримання чиновників на соціально значущі галузі для українців.