Виклик для МОЗ: чи понесуть відповідальність винні?

Випадок із немовлям на Тернопільщині як лакмусовий папірець для цілої системи.

Навесні цього року мені довелось стати свідком типової для українських лікарень ситуації. На Тернопільщині лікарі протягом місяця не могли поставити правильний діагноз немовляті, в результаті чого життю і здоров’ю дитини було завдано непоправної шкоди.

Місяць без належного лікування

Протягом лютого п’ятимісячну Анастасію Кардаш із міста Ланівці Тернопільської області кілька разів доправляли до обласної лікарні. У дитини підвищувалась температура, ускладнювалось дихання, були сильні судоми – до 15 разів на хвилину. Утім, лікарів це не насторожувало: кілька курсів терапії, на їх думку, мали вилікували отит, риніт та ГРВІ – саме такі діагнози ставили дитині.

Коли наприкінці лютого швидка в черговий раз привезла немовля в лікарню із невпинними судомами, лікарі не поспішали переводити її в реанімацію, бо вважали судоми «незначними». Кілька днів вмовлянь знадобилось, аби дитину таки поклали до боксу, але стан був такий, що Настю довелось вводити до медикаментозного сну і підключати до апарату штучного дихання.

Батьки розуміли, що коїться щось дивне, почали шукати допомоги в знайомих, родичів, в соцмережах. Лише коли ситуація набула розголосу, попри відмову місцевих лікарів від зовнішніх консультацій, ми на прохання батьків організували приїзд у Тернопіль фахівців із «Охматдиту».

Вони визначили: замість отиту, риніту і ГРВІ, який діагностували місцеві лікарі – справжньою хворобою виявився вірусний енцефаліт, ймовірно спричинений вакцинацією неякісною вакциною «Гексаксим».

Настю перевезли до Києва. Життя немовляти було врятовано. Проте недбалість лікарів нанесла її здоров’ю непоправної шкоди. Адже було втрачено надважливі години і дні, протягом яких тернопільські лікарі не проводили жодного правильного лікування. І реальні наслідки такої бездіяльності ще належить з’ясувати.

Згодом з’ясувалось, що керівник Тернопільської обласної лікарні приховував ситуацію зі станом дитини від керівника обласного управління охорони здоров’я, бо не хотів зайвих проблем. Утім невідомо, якою була б реакція цього управління, якби не зовнішнє втручання з Києва.

Нині саме це управління буде розслідувати ситуацію із «лікуванням» Насті та недбалим ставленням лікарів до своїх обов’язків. Саме таку відповідь ми отримали від Міністерства охорони здоров’я. Це відомство, судячи з усього, не побачило особливої проблеми у такій історії, адже 90% листа присвятило опису процедур контролю вакцин, а не «сервісу», який був наданий цій родині в обласній лікарні.

Натомість у Міністерстві внутрішніх справ повідомили, що вже відкрили кримінальне провадження за фактами неналежного виконання професійних обов'язків, ненадання допомоги дитині, службової недбалості лікарів у Тернополі. Нині триває досудове розслідування.

6 викликів «тернопільського кейсу»

Ситуація, що склалась довкола відсутності належної медичної допомоги немовляті та її батькам в обласній лікарні, піднімає одразу декілька пластів проблем.

По-перше, рівень фаховості лікарів у регіональних клініках. Очевидно, що чи то через бажання менше «задурювати» собі голову, чи то через бажання хабарів, чи то через лінощі і некомпетентність лікарі протягом місяця не ухвалювали життєво важливих для немовляти рішень. Звідки ростуть корені такого ставлення – із студентської лави медичного вишу? Із атмосфери, створеної в системі охорони здоров’я? Питання вочевидь більш широке, ніж необхідність кадрових змін в окремо взятій лікарні. Потрібні масштабні заходи із переатестації фахівців. Адже припускаю, що саме через некомпетентність та низький рівень фаховості 54% українців, відповідно до останніх опитувань, не довіряють лікарям.

По-друге, відповідальність за халатне ставлення до виконання своїх обов’язків, особливо коли йдеться про лікування дітей. За даними Генеральної прокуратури, кількість кримінальних проваджень, зареєстрованих за ст. 137 Кримінального кодексу (неналежне виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей), рік від року зростає. Так, якщо за весь 2014 рік таких проваджень було зареєстровано 51, то в 2015-2017 рр. їх реєстрували в середньому близько 70 щорічно. В 2018-му ж лише за перше півріччя вже зареєстровано 52 провадження за цією статтею. Щоправда, за ці 4,5 роки усього лише по 31 було оголошено про підозру, а до суду із обвинувальним актом до суду направилось 21 (лише 7% від зареєстрованих випадків). 

Відповідальність за цією статтею – не надто сувора. За шкоду здоров’ю дитини можуть накласти штраф від 1700 до 5400 грн., або позбавити волі на строк до трьох років, у випадку смерті неповнолітнього – до п’яти років.

Утім доводити умисел у діях чи бездіяльності лікарів вкрай важко, особливо враховуючи специфіку професії, де навіть явні помилки і некомпетентність легко можна списати на складність випадку чи нетиповість симптомів хвороби.

По-третє, відповідальність мають нести не лише безпосередні «виконавці», але й уся вертикаль системи охорони здоров’я в регіоні. І тут ми вочевидь приходимо до того, що розслідування справи слід передати в іншу область, аби не отримати ефекту «рука руку миє».

По-четверте, рівень інформування батьків про їхні права, можливості, альтернативи, та ефективність реалізації цих прав. У відповіді МОЗ кілька разів відзначає, що батьки могли заповнити якісь форми, кудись написати листи – і в МОЗ мали б відреагувати. Проте чомусь ситуація зрушила з місця виключно після втручання народного депутата, отже всі інші спроби достукатися куди-небудь були марні.

По-п’яте, питання якості препаратів, які використовуються для вакцинування українців. Наразі неможливо точно сказати про прямий причинно-наслідковий зв’язок між вакцинуванням і симптомами, які проявились у немовляти. Проте говорити про повний контроль за якістю вакцин не доводиться, особливо за великих обсягів нелегально ввезених ліків.

По-шосте, технічне забезпечення навіть «найсучасніших» лікарень. В «Охматдиті» життєво важливий медичний прилад пульсоксиметр, за допомогою якого вимірюється рівень кисню в крові, ми купили власним коштом. Куди йдуть мільярдні асигнування, якщо навіть у найбільш спеціалізованому закладі не вистачає обладнання? Думаю, ближчим часом варто ініціювати звіт нового керівництва «Охматдиту» з цього приводу.

Наразі питання притягнення до відповідальності винних і належного проведення розслідувань МВС та МОЗ слід тримати на особливому контролі. Справедлива і невідворотна відповідальність всіх причетних стане у тому числі одним із лакмусових папірців справжності чи фантомності реформ, які нібито відбуваються як в галузі охорони здоров’я, так і в правоохоронній системі.