Градус корумпованості Закону «про Валюту»

Про закон Президента "про Валюту"

Спливає останній пленарний тиждень VIII сесії Верховної Ради перед тим, як нардепи підуть у відпустки аж до вересня. Робота була плідною на серйозні закони та новації. Одним з таких став Закон президента Порошенка «Про валюту», що наразі готується оприлюднення. Лідер фракції «Блок Петра Порошенка» Артур Герасімов навіть назвав цей закон «Фінансовим Безвізом», Петро Олексійович надав йому статус «невідкладний», і одразу ж підписав, наступного дня після отримання. Турбота гаранта про добробут населення вражає, і одночасно «кричить» про наявність підводних цеглин.
    Алегорія пана Герасімова про «безвіз» дещо неточна, адже явище «безвізу» означає виїзд зі зворотнім поверненням людей. А от новоспечений закон – лише «виїзд» українських грошей за межі держави. Більше того, уся регулятивна складова валютних правил відтак встановлюється на розсуд членів Правління НБУ, його Голова подається Президентом і призначається Коаліцією. Така корупційна складова Закону може позмагатися за перше місце у цій сесії навіть із законом М. Довбенка «Про відновлення кредитування» (6027-д), та усіма разом узятими законами від Податково-митного Комітету.
    На виході маємо особисту зацікавленість Порошенка у «Валютному законі». Він фактично легалізує усі його не задекларовані статки, нерухомість, особистий літак в Англії, майно в РФ, і, що найважливіше – хитромудру оборудку із Ротшильдом та «Сліпим трастом» вартістю у багато мільярдів (до речі експорт «Рошен» під його керівництвом за останній рік зростає на 30%).
    Окрім цього, під фактичну амністію потрапляє напівкримінальна схема екс-міністра фінансів Н. Енн Яресько, відома населенню за назвою «борг Януковича», умови якої є у край невигідними для майбутнього покоління.
    Плюси, якими аргументоване прийняття закону, також викликають слушний скепсис. Так, правила грошових переказів громадян та інтернет-платежів, що буцімто спрощуються, насправді будуть визначатися не самим законом, як це робиться у Канаді чи ЄС, а рішенням членів Правління НБУ, яке звітує перед Президентом. Така сама ситуація і з порядком репатріації доходів на іноземний капітал, вкладений в Україну.
    Ще більш абсурдно виглядає норма, що стосується іноземної валюти, яка мала б вважатися активом, що перебуває на правах власності українських громадян і компаній. Проте, згідно Закону, Правління НБУ може зобов’язати власника її продати за наявності певних соціальних умов. Це приблизно, як вимагати продати нирку, бо склалися умови так, що комусь її бракує.
    На останок варто додати, що основними, хто підтримав Закон стали саме фінансово зацікавлені політичні сили: природно – Блок ПП та Опозиційний блок, і з ними – Національний фронт і Радикальна Партія Ляшка. От такий економічний союз під завісу восьмого скликання «народних обранців». А ми тут з вами про боротьбу з корупцією…