Нічого не просити. Так Україна має поводитись із США.
Завершив свій візит до Америки.
Це була чергова поїздка до Вашингтона, спрямована насамперед на налагодження
горизонтальних міжпартійних контактів між Республіканською партією в Штатах та
Аграрною партією України.
Було дуже приємно, що з кожною такою поїздкою наші
політичні партнери за океаном про Аграрну партію знають дедалі більше. Це
підтверджує і моя чергова зустріч зі спікером Палати представників Конгресу
США, соратником президента Трампа Полом Раяном, із лідером більшості у Палаті
представників Конгресу Кевіном Маккарті (можливим наступним спікером Конгресу),
головою підкомітету з питань Європи, Євразії та нових загроз Комітету в закордонних
справах Палати представників Дейною Рорабейкером, а також директором
регіональних програм по Євразії Міжнародного республіканського інституту (IRI)
Стефаном Ніксом та старшим науковим співробітником вашингтонського
дослідницького центру Атлантична Рада (Atlantic Council) Андерсом Ослундом.
Надзвичайно плідні зустрічі відбулись з представниками української громади у
США - з Марією Дупляк та Михайлом
Савківим з Українського конгресового комітету Америки ми домовились про спільну
подальшу ефективну роботу на користь України.
Окрім налагодження контактів, маю
у своїх поїздках й іншу мету – зберегти увагу до питання України. Завдання
непросте, з огляду на всебічну увагу нині з боку Вашингтона до питань Ірану та
Північної Кореї, але цілком реальне. Нам як політичній силі, що не перебуває при
владі, такі дискусії вести комфортніше, аніж провладним партіям і політикам,
оскільки наш діалог з американцями не побудований навколо обговорення умов, які
Україна обіцяла виконати чи то МВФ, чи то США напряму, але так і не виконала.
Перша і головна умова залишається незмінною – це боротьба з корупцією, створення
абсолютно незалежного Антикорупційного суду, без якого всі кроки в цьому
напрямку можуть виявитись марними. Тому у Вашингтоні доводилось чути дискусії
про те, що до кінця липня, можливо, з’явиться санкційний лист щодо списку
українських політиків і урядовців, якщо до того часу не буде ухвалено закону
про Антикорупційний суд. Такий, якого нині вимагає світова спільнота, і що
насправді потрібен Україні, – незалежний та професійний.
Під час чергового візиту
до США я переконався, що найкраща тактика у переговорах з американськими партнерами
– нічого не просити. Все, що я робив останніми роками під час своїх поїздок за
океан, – намагався викликати інтерес американських партнерів до того, що
відбувається в Україні, і до того, що ми безпосередньо робимо в партії. Для
цього й потрібно було вибудувати горизонтальні відносини між політичними
партіями у США, представниками американського уряду, аналітичними центрами. У
Вашингтоні втомились не від самої України, а від її ролі постійного прохача. До
того ж часом безвідповідального прохача, що не здатен дотриматись свого слова
після того, як з американського боку те чи інше прохання виконують. Тому нам
потрібно відійти від тактики: їдеш до Вашингтона – маєш обов’язково щось
попросити. За нас нашу роботу, тут в Україні, ніхто не виконає.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.