Чи дозволяє динаміка економічного розвитку Україні стати на один рівень з євроатлантичними партнерами?
Витрати на оборону: сьогодення НАТО
Ще донедавна в Альянсі були серйозні проблеми з належним виконанням європейськими союзниками цих зобов’язань. Два десятиліття від часу завершення «холодної війни», минули для європейців в умовах фактичної відсутності прямої загрози їх безпеці. Відтак видатки на оборону, ті самі обов’язкові 2% від ВВП, стали для європейських урядів радше винятком, аніж правилом.
Така ситуація викликала справедливе обурення у Вашингтона, який був змушений рятувати ситуацію прямими поставками власної зброї до Європи. Однак російська анексія Криму та неприхована війна проти України привели до тями європейських політиків, які, слідом за своїми східними і північними сусідами заходилися латати дірки в оборонних бюджетах.
Ось як змінилися витрати країн-членів НАТО станом на 2017 рік.
Як бачимо, обов’язковий бар’єр у 2% долають всього 6 країн:
1. США – 3,58%.
2. Греція – 2,32%.
3. Естонія – 2,14%.
4. Великобританія – 2,14%.
5. Румунія – 2,02%.
6. Польща – 2%.
У відсотковому співвідношенні Україна зі своїм 5% рівнем фінансування оборони нічим не поступається навіть найзразковішим членам Альянсу – принаймні, на перший погляд.
Українські реалії
Однак зрозуміло, що насправді оборонна сфера держави фінансується зовсім не відсотками – вона потребує реальних грошей.
А реальні гроші, як відомо, залежать від реального об’єму ВВП кожної країни – і ось тут позиція України починає стрімко втрачати свою переможну першість…
Для початку проаналізуємо ті ж НАТОвські витрати на оборону, але вже в розрізі абсолютних витрат, розподілених сукупно для США та європейських союзників + Канада.
Вже на прикладі Сполучених Штатів Америки, чий ВВП у 2017 році склав 19 390 600 млрд. дол., в той час як абсолютні значення вітчизняного ВВП не перевищують… 120 млрд. дол., стає цілком зрозуміло, що ті ж 2% у США та в Україні складають дві абсолютно різні, зовсім не порівнювані суми.
Навіть найближчі сусіди України – члени НАТО, як, до прикладу, Польща, витрачають на оборону в рази більші суми, аніж ми.
Так, Варшава, маючи річний ВВП на рівні 509 955 млрд. дол. США, у 2017 році витратила на оборону трохи більше 9 млрд. дол. США (що, як видно з наведеного вище графіка, складає рівно 2% ВВП), в той час як фактичні оборонні витрати України майже вдвічі нижчі – і це при витратах на рівні 5%!
Нагадаю, у 2017 році Україна збільшила видатки на оборону і безпековий сектор до рівня 5% від національного ВВП. В абсолютних цифрах фінансування склало 129 млрд. грн. (або 5,1 млрд. доларів США).
Загалом, цього року український уряд планує зберегти бюджетні видатки на оборону на рівні тих же 5% від обсягу ВВП. Прогнозовані витрати в абсолютних цифрах у 2018 складатимуть 165 млрд. грн. (або 4,3 млрд. доларів США). Що, як бачимо, навіть менше, аніж попереднього року…
Оборонний бюджет України 2016 року склав близько 4 млрд. доларів США.
Як бачимо, простого, механічного відрахування 5% на оборону далеко не достатньо для ефективного захисту держави.
Економічна динаміка України свідчить, що ті самі 5% ВВП у 2017 і у 2018 – це зовсім різні величини, і різниця між ними далеко не в бік зростання.
Єдина реальна можливість збільшити фактичні видатки на національну безпеку (як прямі – фінансування Збройних сил, спецслужб, правоохоронних органів, так і більш важливі, опосередковані – рівень добробуту громадян), – забезпечення стабільного економічного розвитку в державі.
Щоправда, цей стабільний розвиток у нашому сьогоденні суттєво гальмують численні силові відомства з незбалансованими, надмірними повноваженнями, що, за умов відсутності дієвого контролю дозоляє їм регулярно здійснювати нічим не обумовлені перевірки – т.зв. «маски шоу», бізнесу, який навіть в таких умовах відчайдушно пробує виживати.
«Саме такої економічної політики Україна сьогодні офіційно дотримується» – про це голова Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) Н. Холодницький офіційно заявив з трибуни Верховної ради.
З огляду хоча б на нещодавній інцидент з обшуками ГПУ «Нової пошти», або неоднозначна ситуація зі службою фінансових розслідувань, яка заслуговує окремого детального аналізу, з сумом доводиться констатувати, що це справді так…
Однак це – шлях в нікуди. Тільки працююча економіка, з сучасним, відрегульованим конкурентним середовищем, з державою, яка не втручається в роботу приватного сектору, а навпаки, намагається не заважати, створивши рівні й чесні умови ведення бізнесу, здатна посилити обороноздатність України, захищаючи її від загроз передусім зсередини – і зміцнюючи її перед загрозами ззовні.