ЛЮБОВ ДО СВОБОДИ АБО ЧОМУ Я ПОРЯД З ЛЮДЬМИ,ЯКІ ВИЙШЛИ ПІД СТІНИ ПАРЛАМЕНТУ

Багато моїх друзів та знайомих часто звертаються до мене з запитанням, чому я, людина, яка ще в 90-х роках досягла успіхів в бізнесі,

створила не одне успішне підприємство та багато нових робочих місць, яка не виводила зароблені кошти за кордон в офшори, а підтримувала український спорт, вкладаючи кошти не тільки в український футбол, а і в спортивну інфраструктуру, приходжу під стіни парламенту в підтримку вимог, що були висунути діючий владі по виконанню своїх зобов'язань та обіцянок, даних своїм виборцям під час виборчої компанії.

Так я робив на Майдані під час Помаранчової революції, так і під час Революції Гідності, коли знаходився там, підтримуючи людей, що вийшли на Майдан. Допомагав фінансово, продуктами харчування, ліками.

Моя дружина, під час Помаранчового Майдану, кожен день купувала та привозила на Майдан продукти харчування, теплі речи та ліки, які безкорисно передавала людям, що вийшли на Майдан та мешкали в наметах.

Те ж саме вона робила, коли в самий тяжкий час 18-20 лютого 2014 року купувала ліки та відвозила їх в лікарню на Лабораторній провулок в місті Києві, де передавала їх Ірині Луценко, що як депутат від "Батьківщини" чергувала там для поранених на Майдані.

Робили це свідомо та безкорисливо!

Тому мені сьогодні гидко чути з вуст сьогодняшніх можновладців, коли вони заявляють про "маргінналів", "невелику кількість людей під Верховною Радою", що більшість з них, виявляється, це "грузини, бомжі та п'яниці, які тут стоять за гроші". Де жа вю? Раніше ТЕ САМЕ – ТИМИ Ж СЛОВАМИ,  казав двічі несудима маріонетка кремля про Людей на Майдані Гідності.

Та головне, що мене, як корінного киянина, образила постійно мусована жуйка, про те, що тут "нема киян", що "кияни не підтримують цю акцію"...

Я це можу зрозуміти, коли таке говорить Березенко, якого в 2014 році і близько на Майдані не було, але коли це говорить Юрій Луценко...

НЕ РОЗУМІЮ!

Треба було виступити з заявою про підтримку людей, які вийшли під стіни українського парламенту, американському послу, щоб, нарешті, можновладці трохи прикусили язика ... Але чи надовго?

Можливо, ще людей не так багато вийшло під стіни Верховної Ради, але коли при Кучмі розікрали те, що могло стати фундаментом розвитку, ми також ПРОМОВЧАЛИ.

Мовчали, коли при Ющенку не робили нічого і крали!

При Януковичі довго мовчали, потім сказали своє рішуче "НІ". Смертями сказали, біллю сказали. І... 

І продовжили мовчати далі! Мовчимо і зараз.

Підняли тарифи за придуманою формулою "Ротердам +", Ахметов заробив 2 млрд - мовчимо, платимо.

Корупціонерів не садять. Мовчимо.

Коли вся країна, від пенсіонерів до дітей, по гривні збирає на потреби української армії, її керівництво нагло краде з бюджету 150 000 000, а структури наближені до керівництва держави через підставні фірми крадуть 100 000 000 грн Державного підприємства "Укроборонмпром",також мовчимо.

Президент сказав, що антикорупційний суд нам не потрібен, - скільки людей в цей день вийшло і сказало:"НІ,потрібен!"  …..  НУЛЬ!!!

За нас сказав це колишній американський держсекретар Джон Керрі. Таке смирення дуже близьке до поняття "Рабство". Але що тоді робити тим, хто все ще хоче щось робити в Україні? Жити, працювати, платити податки, створювати робочі місця, займатись бізнесом?!

Люди, які загинули на Майдані і ті, хто зараз на фронті, вони частково знають відповідь на це питання. Вони знають першу його частину: "треба чимось жертвувати", І потрібно почати не з жертвування життям, а просто взяти, та пожертвувати свій час і зусилля.

Суспільство має об'єднуватися і спробувати створити фундамент, на якому буде побудована приваблива для життя та світу держава.

В 2013 році суспільство об'єдналось навколо ідеї європейської демократії, об'єдналось і потім роз'єдналось: хто під страхом куль, хто задовольнившися безвізовим режимом і Президентом, що розмовляє англійською мовою...

А європейська демократія - це чесні суди, ефектний держапарат, незалежні гілки влади, відсутність олігархів, і, як, наслідок - низька корупція.

І поки націоналісти, інтелігенція, студенти, пенсіонери, малий та середній бізнес, бюджетники не об'єднаються навколо цих вимог, країна і далі буде залишатися незмінною, а ми далі, дома на кухні, в курильці на роботі, на лавці біля дому, принижуючи себе в чергах до чиновників у державних установах, плюватися і лаяти на чому світ стоїть своє життя і владу, яку самі  вибрали.

Звертаюся до тверезомислячих людей - перед тим, як лаяти та вішати ярлики на Президента Саакашвілі, який справою показав, якими повинні буди справжні ШВИДКІ антикорупційні реформи, реформи держапарату та судові реформи, якою повинне бути відношення до країни-агресора та його керівництва, де поважають Закон та свою дійсно некорумповану поліцію, а, головне – ним і його командою створені ДЕРЖАВНІ ІНСТИТУТУЦІЇ, що  працюють так, що в міжнародних рейтингах його країна і надалі втримує досягнуті при ньому високі міжнародні рейтинги, ми повинні самі для себе вирішити, в якій країні бажаємо жити - і що для цього повинні зробити.

 Дуже шкода, що в Україні нема сьогодні, нажаль, ні одного політика-українця, який зміг би це ВЖЕ ЗРОБИТИ, як це зробив Президент Саакашвілі у себе на батьківщині в Грузії...

Та ніколи не пізно вчитися, переймати досвід, відтворювати кращі зразки реформаторства і служіння своїй Батьківщині, розпочати РІШУЧЕ ДІЯТИ.

Або ми навчимося ДОРОСЛОМУ ЖИТТЮ ВІЛЬНИХ ЛЮДЕЙ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ – в т.ч. і з допомогою ефективних реформаторів з досвідом  успішних зрушень з інших країнах, або нас чекає невесела доля вічної олігархо-монополії, де розумники без освіти будуть у знущальному угарі робити для народу феєричні пояснення-"економічні відкриття" накшталт  "ціни виросли бо виросла економіка", а розумні люди будуть і надалі тікати з цієї країни проклятих рабів в Цивілізацію "світ за очі", щоб там створювати бізнеси, робити відкриття, мати місце роботи, САМОРЕАЛІЗОВУВАТИСЯ і просто нормально жити…