Коаліція в Бундестазі: чи співпрацюватиме «Мама» з проросійськими популістами?

Ангела Меркель,яку німці ніжно називають «Мамою»,знову буде канцлером Німеччини. Однак інтригою для України залишається майбутня парламентська коаліція ФРН, куди можуть потрапити проросійські партії.

На виборах до німецького Бундестагу перемогу очікувано отримав блок партій Християнсько-демократичний союз та Християнсько-соціальний союз (ХДС/ХСС) на чолі з Ангелою Меркель, отримавши 33% голосів виборців. Другою стала Соціал-демократична партія з результатом 20,5% голосів, показавши таким чином найгірший для себе результат за весь час після Другої світової війни.

У моєму блозі вже йшлося про те, що німецький пасьянс склався на користь інтересам нашої країни, оскільки і ХДС/ХСС, і СДПН мають тверезу позицію щодо ситуації на Сході України. Але нинішні вибори також додали нову інтригу: високий результат правопопулістської партії «Альтернатива для Німеччини», яка посіла третє місце, здобувши 12,6% голосів.

В Україні намагаються прорахувати, як же вибори в Бундестаг можуть позначитися на подальшому зовнішньополітичному курсі Німеччини та її підтримці у розв’язанні українського питання. Одразу хотілося б нагадати, що цьогоріч вибори відбулися в обох західних країнах-учасниках «нормандського формату». І, судячи з останніх заяв, можемо спостерігати значно більшу залученість Франції до розв’язання «української кризи», як її прийнято називати на Заході.

Доки Німеччина готувалася до власних виборів, традиційно зосереджуючи передвиборчу риторику на ключових внутрішньополітичних питаннях (таких як питання мігрантів, німецького автопрому, пенсійної реформи та робочих місць), Париж упевнено зробив заявку на перехоплення зовнішньополітичної ініціативи.

Однак, як справедливо зазначив у своєму виступі на Генасамблеї ООН Еммануель Макрон, для досягнення встановлення режиму справжнього припинення вогню на Сході України необхідне посилення консолідації зусиль усіх країн-учасників переговорних форматів, і в першу чергу – Німеччини. І тому вирішення українського питання значною мірою залежатиме від складу Бундестагу і від того, наскільки дієвою виявиться німецька коаліція.

Найбільше занепокоєння сьогодні викликає питання складу майбутньої коаліції, складний процес формування якої вже сьогодні прогнозує Ангела Меркель. Мартін Шульц, - який, до речі вважався чи не найбільш привабливою для України кандидатурою на пост міністра іноземних справ Німеччини, - вже заявив про відмову СДПН бути на правах молодшого брата в коаліції з ХДС/ХСС і про перехід в опозицію. А проходження у німецький парламент проросійської правопопулістської «Альтернативи для Німеччини» - навіть попри гарантовану її відсутність у складі правлячої коаліції, саме по собі вже є достатньо тривожним сигналом і для української дипломатії. Згадана політична сила відверто виступає за зняття санкцій із Росії і посилення німецько-російського діалогу.

Викликає побоювання і достатньо високий результат аутсайдерів минулих виборів – Вільної демократичної партії. Її лідер Крістіан Лінднер уже встиг оскандалитися з достатньо провокативними заявами щодо необхідності послаблення санкцій проти Росії в разі позитивних сигналів з її боку та щодо відкладення вирішення питання Криму. Четвертий результат Вільних демократів, які набрали 10,7% голосів виборців, дає їм можливості для входження до складу коаліції та претензій на посаду віце-канцлера – міністра іноземних справ. Так само як і іншим партіям, що потрапили до парламенту – Лівій партії із результатом 9,2% та послідовному партнеру України партії «Союз 90/Зелені», яка отримала 8,9% голосів.

Позитивним для нас залишається той факт, що посаду канцлерки вчетверте посяде Ангела Меркель. Це свідчить не тільки про послідовність і керованість німецького політичного процесу, але й про продовження німецького зовнішньополітичного курсу. Загалом же, коли ми говоримо про зовнішню політику Німеччини, маємо пам’ятати, що її особливістю завжди було домінування економічних інтересів над безпековими. І той факт, що Німеччина – яка, до речі, на відміну від Франції, Великобританії, США та навіть Китаю, не була зв’язана жодним із документів, який би зобов’язував її підтримувати територіальну цілісність України – за канцлерства Меркель стала безпековим партнером України, є достатньо промовистим.

Ми розуміємо, що причини такої трансформації поглядів самої німецької канцлерки лежать не в прориві українсько-німецьких відносин. А в самому факті зневаги до міжнародного права та постгельсінського порядку в Європі, яке було грубо порушене діями Росії. Саме тому Україна отримала шанс і для розбудови двосторонніх українсько-німецьких міждержавних відносин. Але майбутнє цих відносин значною мірою залежатиме і від результатів діяльності українського керівництва.

По-перше, у Німеччині спостерігають за проведенням демократичних перетворень в Україні, боротьбою з корупцією, ходом реформ, на чому неодноразово наголошували німецькі партнери.

По-друге, Україна повинна бути цікавою прагматичним німцям і в економічному вимірі. Що таке сильна економічна дипломатія – ми вже чітко бачили на прикладі зустрічі Дональда Трампа і Ангели Меркель.