Підтягнути «хвости» реформ: місія неможлива?

Перший повний робочий тиждень - завершилися найбільші канікули у школярів і нардепів. Але якщо перші дисципліновано ввійдуть у робочий ритм, то щодо других завжди є сумніви

Які робочі плани «нарізав» собі парламент на найближчий час? І яких законотворчих успіхів можна чекати за підсумками сьомої сесії ВР восьмого скликання?

Нагадаю, постанову «Про календарний план проведення сьомої сесії Верховної Ради України восьмого скликання» парламентарі прийняли ще у середині липня. Того дня спікер намагався пробудити депутатську совість і схилити народних обранців до роботи без канікул з подовженням 6-ї сесії до 5 вересня. Але заклики попрацювати без відпустки (до речі, доволі тривалої) парламентарі проігнорували. Війна – війною, а канікули – за розкладом.

Тож почнуть нову сесію депутати 5 вересня 2017-го, а завершити запланували 2 лютого 2018-го. Не забули – і сміх, і гріх – намалювати собі перед Новим роком та одразу після нього по тижню «роботи з виборцями». Очевидно, в ці дні їх чекають виборці десь на тропічних островах.

Зате на пленарну роботу з п’яти місяців «нарізали» собі лише 10 тижнів! Можна було б ставитися до таких робочих планів поблажливо, якби країна, занурена в кризу, не потребувала активної і злагодженої роботи парламенту, який мусить програмувати реформи своїми рішеннями. Протягом сьомої сесії Рада мусить підтягнути довжелезні «хвости» реформ. І, як свідчить досвід, з тою дисципліною та ентузіазмом, які демонструє нинішній склад ВРУ, це проблематично. Що саме поставлено на карту?

Передусім – ключові реформи, від якості яких залежить рівень життя всіх українців. По суті, вони вже балансують на межі, за якою їх можна буде назвати лише ПСЕВДОреформами.

Медична реформа. Частину відповідних урядових законопроектів у першому читанні ухвалили ще у червні, а потім накидали стільки поправок, що у профільному міністерстві вже й не раді: кажуть, що це вже буде зовсім не те, що вони мали на увазі.

Освітня. Відповідний законопроект припадає в Раді пилом з жовтня минулого року, коли був ухвалений у першому читанні. Так, прем’єр сподівається, що закон «Про освіту» таки буде восени прийнято. Та і освітяни мріють про підвищення своїх мізерних зарплат. Але з цим, на думку влади, можна не поспішати – освітніх трансформацій серед вимог міжнародних кредиторів щодо чергових траншів немає.

Пенсійна. У першому читанні відповідні акти парламентарі ухвалили поспіхом перед самими канікулами. Поки що «осучаснення пенсій» зводиться до завдання скоротити дефіцит Пенсійного фонду за будь-яку ціну. До другого читання «накидано» декілька сотень поправок. Прем’єр аж почав підозрювати спробу саботажу. А ця реформа – для нього «справа честі», судячи з того, що він обіцяв піти у відставку, якщо до 1-го жовтня не проведе «пенсійне осучаснення».

Судова. Тут просто біда. І її затягування викликає у міжнародних партнерів, м’яко кажучи, роздратування і подив. Каста корумпованих суддів лишається недоторканною.

Земельна. Адекватного й ефективного плану земельної реформи у влади нема. В уряді, як водиться, тривають кулуарні торги щодо земельного питання. І можливо, й добре, що до вирішення земельного питання депутати, судячи з усього, не дійдуть. Цього питання навіть немає в переліку урядових пріоритетів на осінь.

Серед пріоритетів, окрім згаданих вище «реформаторських» законопроектів, є і законодавство про електронні довірчі послуги, про міжнародні стандарти фінансової звітності. У порядку денному може опинитися і приватизаційне законодавство. Та й із новим складом ЦВК щось треба нарешті робити – легітимність старого під питанням. І це ще не все.

З середини вересня, якщо Кабмін не підведе, розпочнеться ще й бюджетна епопея. І як свідчить досвід, розподіл фінансових потоків забирає у народних депутатів масу енергії та часу. Багатьом буде не до реформ.

Судячи з усього, очікувати якісного ривка від сьомої сесії парламенту – справа безнадійна. Вкрай стислі терміни, кількість правок щодо «реформаторських» законопроектів, відсутність у парламенті сталої більшості й елементарної дисципліни – дозволяють поставити під сумнів якість законотворчого процесу і самих законодавчих актів, якщо вони будуть ухвалені.

Коли пора канікул і відпусток підходить до кінця, мені завжди згадується сільська школа, де я вчився. Як і в багатьох сільських школах, було багато учнів, які добиралися до неї з далеких хуторів, встаючи вдосвіта. Багато дітей були готові долати труднощі, працювати над собою. Дивлячись на склад нинішнього парламенту, розумієш, що ті діти не потрапили в нього. Ми маємо радше владу прогульників і хитрих двієчників. Тому і з державою щось не так...