Корупція головного мозку або як в Україні медреформу робили

Скільки б грошей ви не витратили на фасад, дах і стіни, якщо фундамент закладено неправильно, будинок не вистоїть.

Таким принципом я керуюся в житті і навчаю керуватися своїх дітей. Головна ідея така, що запорука успіху будь-якої нової справи - це твоя повна обізнаність зі станом речей на старті. Наприклад, якщо ти хочеш відкрити кафе біля дому, вдалий бізнес-план передбачатиме аналіз усіх закладів харчування в радіусі 10 км, їхніх меню, відгуків відвідувачів, професійного орієнтування своїх потенційних клієнтів, їхнього середнього доходу і тощо-тощо.
Коли ж мова заходить про просування своїх пропозицій у політиці, то аналіз і виявлення суспільної проблеми потребує особливої уваги. Таким чином, ефективний законопроект мусить нести в собі рішення глибокої суспільної проблеми, а не спробу усунути її наслідки.
В цьому сенсі корупцію в Україні часто плутають з суспільною проблемою і законопроекти пишуться не для виправлення ситуації з правовим регулюванням конкретної галузі, а для боротьби з корупцією. Це не погано. Але й не розумно. Яка потреба в близько 20 профільних міністерствах, якщо всі вони займаються одним і тим же? - боротьбою з корупцією. Хто займатиметься оздоровленням правоохоронної системи, судів, наукової сфери якщо всі сили державного апарату напрямлені на боротьбу з корупцією?
Постійно ставлячи собі за зразок Європейський Союз, ми мали б зрозуміти, що омріяний економічний добробут, за яким туди біжать сотні тисяч мігрантів щороку (зокрема й українців) досягається завдяки тому, що кожен бюрократ виконує свій клаптик роботи. Ці обов'язки у всіх різні і не дуже широкі, але якщо їх зібрати до купи, ви зрозумієте як працює один великий механізм - міністерство. І якщо міністерство в Європі впроваджує реформу - у 95 випадків зі 100 це буде ефективна довговічна реформа, яку не захоче відміняти ні наступний уряд, ні влада через 10 років. Бо перед тим як прийняти рішення щось змінити, це міністерство рік або два просто вивчає стан суспільних потреб і виявляє первинну проблему.
В Україні ж через дуже специфічну ситуацію з корупцією (тут я маю на увазі її швидкість розповсюдження, масштаби й історичну тяглість) питання хабарництва, кумівства і так далі є особливо гострим для населення. Саме тому, низькопробні політичні лідери часто апелюють до нього, щоб виправдати свою недалекоглядність. Мовляв, "Ми так зробили, бо це було єдиним правильним рішенням, щоб побороти корупцію". Але чи побороли? Ні.
Якщо звільнити лікаря, який бере хабарі, і посадити на його місце молодого інтерна ви не отримаєте нічого іншого як молодого інтерна, який бере хабарі. Таку реформу може собі дозволити запропонувати п'ятикласник, але не політик з претензіями на експертність. Розумний держслужбовець зазирне глибше. Що спонукає брати лікаря хабарі? Мала зарплата? Пацієнт, який не хоче стояти в черзі і сам пропонує? Відсутність практики кримінального покарання за хабарництво в сфері охорони здоров'я? Толерантність суспільства до корупції? Зростання цін? Інші мотиви? Усі ці речі повинні бути досліджені і зрештою проаналізовані для виявлення реальної суспільної проблеми.
А можливо, проблема в поганому здоров'ї українців, постійному негативі в інформаційному полі, чи в відносно недовгій середній тривалості життя?
Розумієте, проживши трохи віку, я усвідомив, що корупція може з'явитися будь-де і це симптом слабкості імунітету правового регулювання у тій чи іншій сфері. Тому метою реформ повинно бути підвищення цього імунітету, а не боротьба з вірусами, бо їх мільйони.