Медреформа: швидко, недбало та небезпечно.

Якість законопроекту №6327 свідчить про катастрофічно низький рівень компетентності працівників Міністерства охорони здоров’я України.

Усі ми пам’ятаємо емоційну полеміку Уляни Супрун та її підлеглих щодо того, що більшість народних депутатів та представників керівництва української медицини є ворогами реформи сфери охорони здоров’я. А перенесення 2 читання її законопроекту на осінь взагалі було названо злочином проти українського народу. Та чи дійсно це так?

Особисто у мене є безліч питань до самої в.о. Міністра. Адже її головне досягнення – проект закону «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів», – суто з юридичної точки зору (не говорю вже про медичну складову) являє собою продукт законотворчості сумнівної якості. Свідчень цьому можна привести безліч.

По-перше, до міністерського законопроекту народними депутатами було внесено аж 886 поправок. Як на мене, це яскраве свідчення низькопробності 6327, адже люди, професія яких – писати закони, абсолютно не сприйняли пропозицію МОЗу. Вкотре повертаюся до тези, що законотворча діяльність не має бути у сфері компетенції виконавчого органу. Міністерства мають не писати закони, а їх виконувати.

По-друге, 6327 абсолютно не вбудовується в решту нормативно-правового масиву України. Так, він суперечить Основному Закону, тобто Конституції України, та Бюджетному кодексу. По суті, навіть після прийняття такого недолугого законопроекту він не зможе вступити в силу; його запросто можна буде оскаржити в Конституційному суді. Якнайкраще висловилося Головне науково-експертне управління парламенту щодо міністерської ініціативи: «… прийняття цього проекту в поданій до другого читання редакції, призведе до правових колізій та неповноти правового регулювання відносин у цій сфері, оскільки запропонована редакція допускає неоднозначне розуміння окремих положень та не містить достатніх і завершених правових механізмів реалізації задекларованих положень».

Можна було б ще довго наводити приклади недбалості МОЗу. Але ж маю нагадати, що тут мова йде про майбутнє українців. Зараз вирішується питання життя чи смерті. Тож реагувати треба швидко, так само, як МОЗ намагався проштовхнути свою реформу.