Чи існує життя після медичної реформи Супрун?

Забираючи гроші у сільських лікарень, МОЗ забирає роки у життя українців

На тлі трагічних подій останніх кількох років в Україні питання генофонду та здоров’я нації особливо загострилось. Економічна криза, зростання міграції і найголовніше - війна критично вплинули на чисельність, середній вік та склад населення України так, що період 2014-2017 років справедливо вважають часом катастрофічного спаду в динаміці зростання кількості населення та загальних показників якості життя українців. Через брак офіційної інформації з перепису населення сьогодні можна лише здогадуватися про реальні цифри. Більше того, тривожні тенденції у спробі реформувати систему охорони здоров’я лише підсилюють страх перед правдою, яку покаже перепис населення 2020.

Середня тривалість життя громадянина часто використовується як критерій ефективності роботи уряду. І зрозуміло чому: чим краще уряд піклується про добробут громадян, тим довше вони живуть. На жаль, дана формула рідко бралася до уваги в Україні. Тож станом на 2015 за різними даними маємо середню тривалість життя в Україні - 68 роки.  Більше того, різниця між чоловіками й жінками, як правило, становить 10 років -74 у жінок і 63 у чоловіків.  Станом на 2015 р особливо високий показник смертності був у віковій групі чоловіків, що працюють.  Як зазначає Vox Ukraine, з 1965 до 2000 року рівень смертності зріс на 137% серед 45-49-річних з усіх причин, однак найбільше зростання спостерігалося через хвороби органів травлення (262%), хвороби серця (229%), а також через травми і отруєння (204%) .

Примітно також, що мешканці міст живуть на кілька років більше, ніж жителі українського села. На мій погляд, така різниця зумовлена нерівномірним розподілом коштів на користь закладів медичного обслуговування. Логічно, що у населених пунктах, де немає лікарень, середня тривалість життя значно нижча, де вони є. Адже ризик не встигнути оперативно надати першу медичну допомогу є дуже високим.

У цьому відношенні, скандальна медична реформа У. Супрун не сприятиме вирішенню проблеми, а лише загострить її. Зокрема, звівши до нуля фінансову підтримку сільських лікарень, де не дуже багато пацієнтів, медична реформа призведе до повного позбавлення селян можливості отримувати бодай мінімальну медичну допомогу.

Більше того, відходячи від принципу (яка б вона не була) безоплатної медицини, на користь платної, реформа у тому вигляді, в якому її пропонує У. Супрун у перспективі зможе покращувати життя лише середньому класу, тобто людям які можуть дозволити собі платити за медичні послуги вже зараз, тоді як найбільш соціально незахищені верстви населення як-от пенсіонери чи люди з мінімальним заробітком дозволити собі лікування не зможуть. Відтак, забираючи безоплатну медицину в найбідніших, МОЗ не вирішує реальні проблеми у сфері охорони здоров’я, а лише забирає лікарні в людей, яким вони потрібні та роки життя, які могли б прожити українці літнього віку в сільській місцевості, де найбільш імовірно, тепер не буде лікарні.

Така низька тривалість життя є неприпустимою для європейської держави у 21 столітті і свідчить про неефективність державної політики у сфері охорони здоров’я. Однак, запропонований МОЗом рецепт змін, мені як лікарю, виглядає профанацією і спробою перерозподілити відмивання коштів в інші кишені. Для вирішення таких фундаментальних проблем як підвищення середнього віку громадян мають реалізовуватися цільові програми. Чи не єдиною спробою імплементації такого проекту була стратегія очільниці профільного комітету у Верховній Раді “Україна 80+”. Однак, однієї ініціативи мало - її потрібно підтримувати і виводити на рівень національної стратегії, поки тривалість життя українців не скоротилася ще на рік.