Сьогоднішні нововведення МОЗ – давно забуті ініціативи уряду Азарова.

Як Уляна Супрун та її підлеглі намагаються піаритися на проваленій реформі часів режиму Януковича.

Ще у 2012 році заступником голови Адміністрації Президента Януковича Іриною Акімовою було запропоновано проект реформи сфери охорони здоров’я. Тоді, точнісінько так само як і сьогодні, говорили про реальну відсутність безоплатної медицини в Україні та нагальну потребу збільшити державне фінансування (з 3,5% ВВП станом на той же таки 2012 рік). Запропоновані урядом заходи також як 2 краплини води схожі на сьогоднішню «панацею» від команди Супрун. Ті самі сімейні доктори, госпітальні округи та підвищення заробітної платні медикам шляхом її прив’язки до кількості пацієнтів у кожного конкретного лікаря.

Але вже тоді українське суспільство та медична спільнота не поділяли ентузіазму щодо такої реформи регіоналів. Люди елементарно боялися, що бракуватиме закладів, де вони могли б отримати необхідну медичну допомогу. Вже тоді наростали протестні настрої. Але в порівнянні з сьогоднішньою псевдореформою, той проект мав принаймні системне бачення того, як має виглядати українська медицина в майбутньому, як розв’язувати проблеми, які неодмінно постануть на етапі впровадження нововведень.

B.о. Міністра охорони здоров’я пропонує українцям хаос замість реформування наявної системи. Це може стати аферою століття для України. Я, звичайно не хочу обілити регіоналів, але вони хоча б не пропонували провести експеримент у масштабах цілої держави коштом здоров’я її громадян. На мій превеликий жаль, саме це нам сьогодні і пропонують «реформатори» з західних демократій.

У команди Акімової був пілотний проект, який охоплював Вінницьку, Дніпропетровську, Донецьку області та місто Київ. Він і показав всі слабкі місця та вигоди від реалізації запропонованих заходів. Але ж сьогоднішній Мінздрав не влаштовує такий перебіг подій. Вони відмовляються протестувати свій проект на локальному рівні перед тим, як впроваджувати його на загальнонаціональний. Їм хочеться терміново до фундаменту знести наявну медичну систему України. Але біда в тому, що взамін нічого путнього вони не пропонують. Замість конструктивних пропозицій ми чуємо лише мантру про компетентність людини (без вищої медичної освіти), що очолює Міністерство, порожню демагогію та звинувачення політичних опонентів.