Національна служба здоров’я України– черговий спосіб обікрасти український народ

Хто буде вирішувати долю 80 млрд гривень?

Одним із найдискусійніших та найсумнівніших нововведень, які ініціюються законопроектом №6327 «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів» є утворення так званого Уповноваженого органу. Він же Національна служба здоров’я України. Згідно тексту законопроекту цей новостворений орган наділяється безпрецедентно широкими повноваженнями. Саме він визначатиме, яка лікарня скільки грошей отримає на надання послуг гарантованого пакету. У сфері відання цього гіганта знаходитимуться близько 80 млрд гривень з українського Держбюджету, тобто наших в вами податків. Відповідно, від його же рішенням залежатиме, чи вистачить саме вашій лікарні фінансування на надання необхідної вам медичної послуги.

Не могла втриматися, щоб не написати про те, як хитро та цинічно наш Мінздрав провернув цю справу. По-перше, Національна служба здоров’я – підконтрольна безпосередньо МОЗу. Вона звітує Міністерству; на Міністерстві лежать гарантії виконання її функцій. А отже, цьому ж таки Міністерству буде дуже просто маніпулювати Уповноваженим органом.

Забезпечити непідконтрольність органу міг би його склад. Якби там були незалежні експерти та непідкупні фахівці, звичайно. Але і щодо цього є великі сумніви. Одне з двох: або команда на чолі з Уляною Супрун так поспішали завершити написання свого законопроекту, що забули прописати детальні вимоги та процедуру відбору кадрів до Національної служби здоров’я; або це було зроблено зумисно, щоб поставити на колосальний грошовий потік вигідних собі людей. Серед вимог до кандидатів зазначено лише бездоганну ділову репутацію, відсутність судимостей, повну вищу освіту (про медичну – ані слова!!!) та досвід роботи на керівних посадах не менш як 5 років. При цьому роз’яснення, що таке керівна посада, нема. Заввідділення в київській лікарні – керівна посада? А в порівнянні з головним лікарем сільського медичного закладу? Одним словом, ця недореформа створює більше питань ніж дає відповідей на них.

Висновки очевидні: команда Міністерства охорони здоров’я не в змозі розв’язати проблеми, за які привселюдно та з помпою узялися. Їм бракує компетентності та фаховості. Більше того, прикриваючись нескінченною боротьбою з корупцією, вони створюють додатковий простір для неї. Звичайно, не обділяючи себе при цьому. Шановні українці, чи потрібні нам такі реформатори?