Бактерії та віруси не поділяють захоплення реформами.

Небезпека чергового проекту медичної реформи.

На жаль, серед очільників будь-яких реформ в Україні вже увійшло у звичку всю провину покладати на попередників, а хоч якісь результати своїх дій прогнозувати на невизначене майбутнє. Нас без упину просять набратися терпіння та чекати, коли ж такі довгоочікувані зміни почнуть давати свої плоди. Проте далеко не в кожній сфері можливо сісти, склавши руки, та очікувати, якісних зрушень. Коли мова заходить про медицину, підтвердження дієвості заходів відтермінувати не можна, бо на кону стоять здоров’я та навіть життя мільйонів українців і конкретно кожного з нас.

Ті, хто сьогодні пропонують нам своє бачення реформи вічного майбутнього, з зрозумілих причин байдужі до тих хто може втратити життя вже зараз і здоров’я українських громадян не становить для них ніякої цінності. Якщо ж є інші пояснення такої поведінки, тоді абсолютно неясно чому замість дійсно нагальних питань, нас втягують у відволікаючі обговорення про міжнародні медичні протоколи, або чи буде можливість самостійно обирати собі лікаря, хоча вона законодавчо закріплена з 1992 року.

Черговою гарячою проблемою, що потребує термінового вирішення, є відновлення системи епідеміологічного нагляду за інфекційними хворобами. Картина по країні вимальовується катастрофічна. Належний моніторинг за епідеміологічною ситуацією не здійснюється, компетентних фахівців у цій галузі бракує, рівень охоплення щепленнями не досягає навіть 50%, лікарні не забезпечено базовим набором препаратів проти особливо небезпечних інфекційних захворювань (дифтерії, кору, правцю, ботулізму, сказу).

Більше того, стан речей межує з катастрофою, якщо згадати про статистику інфекцій, пов’язаних з наданням медичної допомоги. За даними ВООЗ у країнах з низьким і середнім рівнем доходів 15% пацієнтів під час лікування заражаються інфекціями безпосередньо в закладах охорони здоров’я. Підрахувати ж такі випадки в Україні взагалі майже неможливо через те, що серед медиків існує страх покарання за повідомлення про випадки інфікування в лікарні. Тож, оцінити справжні масштаби проблеми – вкрай складно. Зі стовідсотковою впевненістю можна сказати лише те, що бактерії в українських закладах охорони здоров’я повсюди: не лише на руках медиків чи поверхнях, а навіть на інструментах і у дезінфікуючих речовинах. Те, що вбиває бактерії в інших країнах, у нас їх розмножує.

Показово, що за наявності бажання влади, ситуацію можна нормалізувати. Так, у м. Дніпро розроблено першу в Україні комплексну програму інфекційної безпеки території. Але на решті території процес досі не зрушив з мертвої точки, адже замість того, щоб нейтралізувати реальні загрози здоров’ю українців, наш мінздрав зайнятий абсолютно іншими справами; в центрі уваги опиняється піклування про власний рейтинг та свербіж реформофренії.