Чому «інвестиційні органи» при владі не гарантують самих інвестицій

Що насправді стоїть за «інвестиційним бумом», про який звітує влада і що заважає зробити економічний клімат «нетоксичним» для інвестора?

Кількість інституцій, які мають опікуватися інвестиціями, зокрема іноземними, в Україні стабільно зростає. На відміну від рівня інвестицій, стабільне зростання якого відбувається радше в піар-заявах урядовців. Що насправді стоїть за «інвестиційним бумом», про який звітує влада і що заважає зробити економічний клімат «нетоксичним» для інвестора?

Восени буде річниця створення офісу із залучення та підтримки інвестицій при Кабміні. Діє  і Національна інвестиційна Рада при Президентові України. Низка інших органів та інституцій мають підрозділи, покликані сприяти залученню інвестицій в Україну. Кількість законодавчих та нормативних актів, які регулюють інвестиційну діяльність, обраховується тисячами. А результати?

Коли влада тішилася тим, що у 2016 році в економіку України іноземні інвестори вклали 4,41 млрд доларів США (на 17% більше, ніж у 2015 році) – вона намагалася не вдаватися в деталі. Заявити про інвестиційний бум, про прихід інвесторів з 77 країн світу – це одне. А зовсім інше – визнати, що до основних країн-інвесторів, на які припала майже половина загального обсягу надходжень, належали Російська Федерація (1,67 млрд дол.) і Кіпр (427,7 млн. дол.).

Усім же зрозуміло, що «іноземні» інвестиції з Кіпру не такі вже й іноземні – це переважно гроші, попередньо виведені з України і заведені назад під певні проекти. А стрімке зростання обсягів інвестицій з РФ обумовлене лише минулорічними діями банківського регулятора та його вимогами про докапіталізацію банків. До речі, це підтверджувала і статистика: 64% з минулорічних прямих іноземних інвестицій були спрямовані саме у фінансовий сектор.

А от з усіх країн ЄС в економіку України було інвестовано 1972,0 млн. дол., або 45% від загального обсягу вкладень.

Навіть той позитивний тренд, який спостерігався 2016 року, не вдалося зберегти. Якщо у першому кварталі минулого року в країну зайшов майже мільярд доларів ПІІ, у січні-березні 2017 р. у два з половиною рази менше - 392,9 млн. дол. США. І, знову ж, майже половина з них – 192,6 млн. дол. США – прийшла до установ та організацій, що здійснюють фінансову та страхову діяльність.

Інвестиційного буму немає, як би влада не намагалася його продемонструвати. І проблема нашого інвестклімату – навіть не зовнішня безпека. Адже іноземний бізнес добре поінформований про те, що війна чітко локалізована в окремих районах Донбасу.

Нещодавно я повернувся зі Сполучених Штатів, де мав нагоду поспілкуватися не тільки з багатьма представниками політикуму, а й з бізнесменами. Один із співрозмовників, дотичний до інвестиційних кіл, дав дуже промовисту відповідь на запитання: чому інвестиції заходять в Україну зі скрипом? Він сказав: «Україна має лише три проблеми: корупція, корупція і ще раз корупція».

З цим складно не погодитися. Це підтверджують і численні результати опитувань, і всілякі міжнародні рейтинги. Але не слід забувати і про пануючий в Україні судово-правовий нігілізм з відсутністю гарантій прав власності, і про рейдерство, і про несприятливий податковий клімат.

Фіскальна служба, яка мала б стати сервісною, лишається для будь-якого бізнесу в Україні каральним органом. Стимулюючої податкової системи в країні теж не створено. Сьогодні, як і рік чи два тому, ми все ще ведемо розмови про те, що непогано було б – якщо конче потрібно інтенсифікувати процес залучення інвестицій – замінити податок на прибуток  податком на виведений капітал. Це дозволило б створити якісні передумови для зростання обсягів інвестицій та сталого економічного розвитку країни. Але переходу від теоретизування до практичного втілення нема.

Створюючи інвестиційні агенції в «токсичному» для бізнесу кліматі, влада підходить до справи не з того боку. Це все одно, що облаштовувати пляж на березі річки, в якій кишать крокодили.