Медична реформа: доступна медицина чи приватні інтереси?

Невідомо, чи вдасться реформі, запропонованій МОЗ, у її нинишньому вигляді вирішити проблему хабарництва, та якщо це і станеться, ціною цьому стане зменшення доступності медичних послуг для населення.

Медична галузь в Україні багато років стояла на місці і проблеми в ній безумовно є. Вони не є секретом ні для кого: це і недофінансування лікарень, що часто призводить до незадовільної якості медичних послуг; і низькі зарплати лікарів, що призвело до утвердження системи хабарництва у лікарнях, і тим самим, знівелювало 49 статтю Конституції, яка гарантує «ефективне і доступне для всіх громадян України медичне обслуговування».

Утім, у сьогоднішній спробі здійснення медичної реформи, продиктованій бажанням швидких результатів, криються величезні ризики, яких не бачать або не хочуть бачити прибічники цих змін.

Невідомо, чи зможе медична реформа, запропонована МОЗ, у її нинішньому вигляді вирішити проблему хабарництва, однак, навіть якщо це відбудеться, ціною цьому з великою імовірністю стане скорочення кількості лікарень, а отже – зменшення доступності медичних послуг для населення.

Так, постійно згадуваний принцип «гроші йдуть за пацієнтом» на перший погляд здається дуже раціональним: якщо розмір зарплатні лікаря залежатиме від того, скільки медичних послуг він реально надав, йому не будуть потрібні хабарі, адже у його платні вперше враховуватиметься реальний обсяг його роботи. Через це реформа може здаватися вигідною і для пацієнтів: адже від кількості здійснених медичних послуг в окремій лікарні так само буде залежати і обсяг її фінансування.

Насправді ж така система понесе за собою нестачу фінансування маленьких державних лікарень і зосередження грошей у більших, багатих лікарнях – адже закладам охорони здоров’я, що знаходяться у невеликих населених пунктах, банально не вистачить коштів не тільки для модернізації та розвитку, а й навіть для елементарної підтримки власного функціонування. Грубо кажучи, багато лікарень просто закриються, а їхнім колишнім пацієнтам доведеться здобувати медичні послуги вже у новій клініці, яка у випадку маленьких сіл та селищ може знаходитись у взагалі іншому населеному пункті!

Кому може бути вигідно скорочення лікарень? По-перше, власникам приватних клінік, які не забаряться додати ще один «ринково виправданий» медичний заклад до своєї бізнес-мережі на місці колишньої державної установи, аби примножити свій дохід; по-друге, іншим великим приватним підприємствам і корпораціям, які отримають змогу використати для власних інтересів звільнену державною лікарнею ділянку землі.

Що ж робити із медичною реформою? Вона безумовно потрібна нашій країні, але намагання якомога швидше ухвалити законопроект без належного опрацювання й відшліфування є вигідним лише для лобістів і тих, чиї інтереси вони відстоюють. Якщо ми хочемо, щоб кожен українець, як і прописано в Основному Законі, дійсно міг реалізувати право на якісну й доступну медицину, маємо не поспішати ухвалити те, що є, а ґрунтовно опрацювати, виправити та вдосконалити проект реформи. Тільки тоді ми зможемо бути впевнені, що кінцевим бенефіціаром його будуть не окремі приватні власники, а український народ.