ГРОМАДЯНСТВО НЕ ДАВАТИ. ПІДДАНСТВО

Розпочинаю роботу над законодавчою ініціативою по роз’єднанню в Україні статусу громадянства і підданства

Розпочинаю роботу над законодавчою ініціативою по роз’єднанню в Україні статусу громадянства і підданства. Цю ідею підтримує багато моїх колег в парламенті. Складна політична і напружена соціальна ситуація в країні ставлять на порядок денний питання пошуку механізмів убезпечення державності. Події, що розгортались на сході і півдні України після Революції Гідності демонструють нам величезну прогалину в урегулюванні проблеми проживання на території нашої держави людей, не те що не лояльних, а відверто вороже налаштованих по відношенню до неї. Величезна кількість тих, що не вважають Україну своєю Батьківщиною, не визнають її суверенітету і права на незалежність, при цьому мають право безпосередньо впливати на формування в ній влади і визначення шляхів розвитку через вибори. Такий стан речей в результаті призвів до утворення на сході квазіреспублік і окупації Криму через проведення так званих «референдумів», де громадяни України, попри те, що цю Україну не люблять, але наділені виборчим правом, проголосували за відділення територій. Щоб заповнити цю небезпечну правову прогалину, і унеможливити такі загрозливі ситуації в майбутньому, перше, що ми повинні зробити після звільнення окупованих Криму та Донбасу – це перевести переважну частину проживаючих там осіб зі статусу громадян, в статус підданих української держави. Передбачається збереження всіх соціальних аспектів, і ураження лише в частині виборчого права. Ті, хто прямо виявили вороже ставлення до України: брали участь в організованих росіянами референдумах, отримували громадянство РФ і квазіреспубілк на окупованих територіях - повинні бути відсторонені від впливу на формування влади і розвиток української держави. Мати можливість обирати і бути обраними повинні лише громадяни, піддані цього права будуть позбавлені. Щоб упередити всі спекуляції і обвинувачення в дискримінації, наголошую на тому, що розмежування громадянства і підданства є прийнятною європейською і світовою практикою. На противагу ігноруванню цієї проблеми у нас, інші колишні радянські республіки - Латвія та Естонія, від самого початку набуття незалежності чітко розмежували статуси громадянства і підданства (апатриду) для проживаючих на їх території осіб. Так станом на 2016 рік кількість негромадян складала близько 15% населення в Латвії, і близько 6% в Естонії. На початку набуття незалежності їх кількість була набагато більша, але ці держави успішно впровадили механізм, що давав можливість тим, хто довів свою лояльність, набути громадянство в подальшому. Якби така система була введена в Україні в 1991 році, нині ми б не мали бойових дій на Донбасі і росіян в Криму. Зараз ми маємо шанс владнати це питання, щоб зняти загрозу ворожої протидії в середні держави для майбутніх поколінь українців. Ті, хто хочуть жити в Україні, але не бажають жити для неї, мають зайняти відповідне їх світогляду місце в українській державі