Чи отримає Гройсман орден «За гарячу воду»?

Думки в очікуванні звіту Уряду

Прем’єр-міністр Володимир Гройсман дуже старанно уникав необхідності відзвітувати перед парламентом за рік своєї роботи. Все було м’яко спущено на рівень міністрів якраз перед затяжними травневими канікулами. А опісля всі вже начебто вирішили, що уряд свій річний карт-бланш продовжив.

Найбільшою проблемою у Гройсмана вочевидь вважали пенсійну реформу. Саме їй було присвячено нещодавню розсилку «листів щастя» поштовими скриньками мешканців України, саме навколо неї ламали списи провладні і опозиційні депутати на дебатах у вечірньому прайм-таймі.

Однак «біда прийшла звідки не чекали».

Дала збій система, яку вважали чи не найбільш відлагодженою, довкола якої вибудували ледь не ідеальну систему комунікацій. На якій «з’їв собаку» і сам голова уряду – колишній міський голова і віце-прем’єр з питань ЖКГ – субсидії за комунальні послуги. 

Власні підлеглі – міністри фінансів, соцполітики та їхні «старші товариші» - віце-прем’єри із соціальної політики та регіонального розвитку – підклали очільнику Кабміну неабияку «свиню», прорахувавшись із субсидіями на 30 (тридцять!) мільярдів гривень. У бюджет заклали 47 млрд. грн., 37 з яких уже використали (!). Потребу оцінюють у ще 30 мільярдів гривень до кінця року.

Першими нестачу відчули мешканці Києва, яким несподівано відімкнули гарячу воду. Хтось із провладних аналітиків спробував «спихнути» все на «Київенерго» Ахметова: мовляв, це вони хочуть підняття тарифів. Але ситуація виявилась набагато глибшою. Виявляється, не лише цьому підприємству, але й десяткам водоканалів, теплокомуненерго, обленерго, зрештою ОСББ і ЖЕКів уряд уже заборгував мільярди гривень. Це значить, що вони не розрахуються за газ, електроенергію, не зможуть заплатити за вивезення сміття, за прибирання територій. Обленерго не зможуть платити «Енергоринку», той – генераціям, ті – шахтарям і так по колу.

Таким чином, маємо передбачити щонайменше кілька рівнів соціальної кризи. Перший – звичайні громадяни: пенсіонери, працівники, студенти, мами, офісні клерки, дрібні підприємці. Вони будуть сприймати ситуацію за принципом «пани чубляться – у холопів чуби тріщать». Хто кому винен розбиратися не будуть. Але про субсидії згадають тому, хто взяв їх на прапор – Гройсманові і віце-прем’єру Павлові Розенку.

Другий рівень – постачальники послуг, яких знову заганяють у глухий кут залежності від уряду і при цьому м’яко натякають на необхідність надавати «соціально значущі послуги». І знову крайнім виявиться Гройсман із підлеглими. Адже саме він протягував «ринкові» ціни на енергоносії, що мали серед іншого – гарантувати своєчасні та в повному обсязі розрахунки за послуги. Крім того, програма «субсидії для всіх» мала гарантувати, що уряд візьме на себе всі ризики неплатоспроможності громадян і компаній це не торкнеться.

Третій рівень – це недовіра всередині урядової команди. Як тепер можна довіряти Олександрові Данилюку, якщо він не зміг спрогнозувати обсяг необхідних коштів для виплат субсидій? Як можуть між собою нормально спілкуватися міністри соціальної політики і комунального господарства, коли інтереси «підшефних» галузей і так були по різні боки барикад, а тепер їх розділяє прірва у 30 мільярдів гривень? І можна не сумніватися, що на хвилі відставок міністра АПК та інформполітики знайдеться чимало бажаючих зіштовхнути лобами прем’єра та міністрів, які провалили питання субсидій, немов звичайну шкільну контрольну.

Що слід зробити менеджеру Гройсману? Єдиний вихід – очолити «бунт», згуртувати команду і повісити собі на груди орден «За гарячу воду». Звідки знайти кошти на покриття 30-мільярдного дефіциту субсидій? Це питання до всіх міністрів, бо шукати таку суму доведеться швидко, до настання опалювального сезону. Економікою питання мають займатися економісти і фінансисти.

А от з політичної точки зору ця історія може стати поворотним моментом для Гройсмана–прем’єра, який або «покаже, як керувати країною», або з висоти впаде у калюжу власної неспроможності і поховає своє майбутнє і політичні рейтинги.