Головний урок, винесений з Майдану – не можна віддавати всю владу в одні руки.
Людська природа
така, що без статутних запобіжників будь-який новий Лідер може піддатись
спокусі вести себе як «паперєдніки», поступово узурпуючи владу всередині
партії, а потім і в державі. Коли я вступив до лав Народного Руху України, ми з побратимами заприсяглись відродити легендарний Рух часів В'ячеслава Чорновола…
Нас попереджали – в Русі проблеми з демократією, з фінансуванням, в Русі – криза живої думки і влада однієї людини. Головне - в Русі немає Лідера загальнонаціонального масштабу, який може повести за собою партію на перемоги... Та ми взялися за задумане, почали працювати. Через рік всі визнали, що в Київській області роботу виконали на "добре". Та є одна величезна проблема: жодна область самостійно не вирішує ситуацію в партії загалом. Тому відбулася колаборація з найкращими крайовими організаціями Руху, довгі і цікаві спілкування зі «старими» рухівцями, що працювали пліч-о-пліч з Чорноволом і зацікавлені у розвитку і зміцненні нашої держави, з народними депутатами ВРУ, - і тими, що зайшли до Руху, і тими, що збиралися, і тими хто щиро бажає йому успіху. Відбулися обміни думками, ідеями… Стали очевидними нові можливості, зрозумілими - нові загрози. Дехто каже: "Рух неможливо обдурити", "Рух не дозволить повести себе не туди"… Та не слід забувати, що Рух – це живий організм, який складається з людей з їх особистими і добрими рисами і вадами, часто – самовідданістю, іноді – користолюбством і егоїзмом.
Тому задля виконання завдання відродження легендарного Руху у самостійну потужну політичну силу, здатну повести за собою всю країну, переможно зайти у Верховну Раду, справді вплинути на життєдіяльність країни та зламати олігархічну монополію, виявилося необхідним спільно вирішити кілька взаємопов'язаних задач.
Рух потребував загальнонаціонального Лідера. Лідера державного масштабу, людину з високим рівнем довіри, який мав ПРИЄДНАТИСЬ до вже відреформованого Руху. Новий, сильний Лідер, не пов'язаний з жодним з олігархічних кланів, мав об’єднати роздроблену країну навколо національних інтересів. Хочу сказити – ми знайшли такого ЛІДЕРА. А головне, він погодився на наші умови: НЕ ОЧОЛИТИ Рух, а ПРИЄДНАТИСЯ, бути в ньому рівним серед рівних, не перетягувати на себе всю владу, а як заведено в цивілізованих країнах, займатися особливою функцією Провідника на виборах. Та Лідер виставив свої умови: зрозумілого становища справ у Русі, відновлення взаєморозуміння між рухівцями, встановлення атмосфери справедливості і підтримки один одного. Лідер очікував високого рівня свідомості рухівців, які повинні були досягти реформування партії у насамперед чесну перед самими собою організацію – без репресованих, без незаконно виключених, без тоталітарного Статуту…
Всім – і рухівцям насамперед, було точно відомо, що партія з незаплямованою політичною репутацією зацікавила олігархічні кола. Провладні політтехнологи побачили в Русі чудовий плацдарм під майбутні вибори (подейкують, що нас очікують ініційовані П.Порошенком дочасні ПРЕЗИДЕНТСЬКІ, а геть не парламентські вибори). В таких реаліях був просто необхідним перехідний період, час на ОДУЖАННЯ, на РЕФОРМУ. Новообраний голова все це прекрасно розумів. Більше того, за місяць до виборів йому було запропоновано приєднатися до виконання такого плану Відродження. Та, прекрасно розуміючи, що він сам допоки що не є особистістю загальнонаціонального рівня довіри, має запитання як до своєї дотичності до "непристойних" для рухівців "команд" в минулому, так і відомих бізнес-груп "зі шлейфом" в сьогоденні, категорично відмовився від запропонованої програми реформування. Видно, були інші види на цю посаду, запобіжники проти самого себе не входили в його плани.
В такій ситуації Київська обласна організація висунула кандидатом на посаду голови партії пана Володимира Шовкошитного, який погодився взвалити на себе ношу проведення реформи Руху і мав відповідну програму, згідно якої, повноваження Голови Руху мали бути суттєво обмежені, з'являлася посада Лідера Руху, що повинен був вести партію на вибори, реорганізовувалася структура ЦКРК. Ми вдячні Володимиру Федоровичу за його жертвенний крок, за його віру в майбутнє Руху, за його ідеалістичні уявлення про людей, які були висунуті делегатами на З'їзд. І яким не вистачило , нажаль, часу, поставити елементарні запитання кандидатам: заради чого Ви тут? Володимир Шовкошитний вважав, що справжні рухівці – це вдумливі люди, які не будуть приймати доленосні рішення без глибокої дискусії, принципового з'ясування обставин і справжніх мотивів. Натомість, делегати поспішали додому…
Сьогодні ми уважно стежимо за першими кроками Віктора Кривенка як голови НРУ. Були вражені складом нової Політради, сформованої повністю з «лояльних» до Голови людей. В першу ж добу після його обрання з вуст прихильника прозвучала пропозиція примусово лікувати в психлікарнях тих рухівців, думки яких можуть розходитись з «правильними» думками новообраного керівництва партії. Пан Голова чув і бачив "психлікарняні" пропозиції, його просили принципово оцінити ситуацію, та він ГОЛОСНО ПРОМОВЧАВ… Цікаво, як швидко пан Кривенко забуде свою обіцянку, дану на З’їзді, не застосовувати «репресій» і не виключати з Руху всіх, хто не підтримав його кандидатуру і досі має "застарілі" запитання щодо недорозслідуваних репресій теперішнього "почесного голови" Руху? Час покаже. Кажуть, «випробування владою» - одне із найважчих випробувань в житті. Бажаю пану Кривенку сил та наснаги пройти його з гідністю.
Ми дуже шкодуємо, що наша щира відверта позиція не була зреалізована цього разу. Та іншого шляху для відродження справжньої національної потужної української сили, що здатна реформувати країну, ми не бачимо...
П.с. Навіть маючи реформовану партію, загальнонаціонального Лідера, ми розуміли колосальну проблему необхідності достатнього ресурсу, достатнього для чесного і законного фінансування процесу реформування Руху і подальшого походу у владу. Останні кілька діб перед З'їздом 28 травня були самими продуктивними в цьому плані…
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.