В ОЧІКУВАННІ НА РЕФЕРЕНДУМИ?

В Україні ще цього року можливе ініціювання кількох референдумів

Українським громадянам найближчим часом буде запропоновано референдум. При цьому у політичних сил немає одностайності з приводу того, яке питання виносити на всенародне обговорення. Юлія Тимошенко першою сформулювала ідею референдуму – громадянам України буде запропоновано висловитися з приводу доцільності вільного продажу землі. У Петра Порошенка наразі вагаються: частина його прихильників вважають за необхідне поставити на обготовлення питання основних напрямків конституційних змін, проте інша частина говорить про доцільність звуження питання – до “Чи підтримуєте ви вступ України до НАТО? Так? Ні?”.

Сама постановка питання про доцільність вступу до НАТО в умовах, коли від опитування громадян мало що залежить (в НАТО приймають не за бажанням громадян тієї чи іншої країни, а за наявності консенсусу 28 країн-членів Північноатлантичного Альянсу) виглядає доволі натягнуто, а тим більше враховуючи суттєве відставання України від так званих “НАТОвських стандартів” у економіці, соціальній і оборонній сферах. З таким же успіхом Петро Порошенко міг би ініціювати референдум про визнання України зоною тропіків і учасником неформального клубу найбільш економічно розвинених держав. “Чи бажаєте ви, щоби Україна була тропічною державою з відповідними кліматичними умовами?” Результат подібного опитування – очевидний. “Чи бажаєте ви, щоби Україна увійшла у Велику Сімку?” При цьому нічого неможливого у даній постановці питання немає – вчені говорять, що за кілька тисяч років клімат на території України різко зміниться і у нас справді будуть тропіки. Футурологи стверджують, що в України є всі шанси у найближчі 50 років перетворитися на “Центральноєвропейського тигра” (за умови, якщо за цей час Україна зебережеться як держава). Чому би не поставити стратегічно важливі питання вже зараз? Ти більше, що в НАТО у найближчі десятиліття нас так само не приймуть.

Питання нової Конституції – теж доволі привабливе, але у Президента наразі не дійшли згоди з приводу того, яких повноважень, коли і за яких умов може бути позбавлений Президент на кристь парламенту. Тому тему вважають слизькою (хоча сьогодні вже кілька політичних сил представили свої варіанти проекту Конституції – від представленої Борисом Колесниковим Конституції у варіанті Опозиційного уряду – до ініційованої Романом Безсмерним Конституції від Аграрної партії).

У будь-якому випадку референдум від Порошенка носитиме виключно технологічний характер – як спосіб відвести увагу громадськості від проблем, спосіб “випустити пар” і – можливо – не допустити дострокових виборів (як парламентських, так і президентських). Політикам буде запропоновано новий порядок денний, на який потрібно буде реагувати. Той, хто задає фарватер, завжди на півкроку попереду.

Тимошенко використовує референдум як інструмент мобілізуючий, зі спробою нагадати, що – за Конституцією – сувереном і носієм влади в Україні є саме народ. Справедливості ради варто зауважити, що вона неодноразово випробовувала ідею з референдумами – в тому числі з відверто технологічним змістом (адже вперше ідея провести референдум щодо членства в НАТО була озвучена саме Юлією Тимошенко, а якщо врахувати заклики щодо проведення референдуму про довіру чинній владі – в умовах, коли законодавство прямо забороняє подібні референдуми, можна легко зробити висновок про серйозність намірів у минулому). Хоча протягом останніх 18 років з-поміж усіх політиків саме Тимошенко – що не дивно – до кінця зрозуміла можливості такого інструменту, як референдум. Для неї це не спосіб відведення уваги, а спосіб апеляції до народу з приводу питання, яке найближчим часом стане питанням номер один для України.

Здається, Петро Олексійович скоро зможе зрозуміти, чому окупаційна адміністрація на території Західної Німеччини заборонила проведення загальнонаціональних референдумів, і ця норма діє у ФРН до сьогодні.

Ідея референдуму про недоцільність зняття мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення (принаймні, на найближчу перспективу) – це реакція на відвертий диктат з боку Міжнародного валютного фонду і водночас пошук запобіжників в умовах економічної кризи.

У 2001 році у Аргентині було оголошено дефолт – як наслідок реформ президента Карлоса Менема і міністра економіки Домінго Кавальо. Подумки проведіть аналогії: аргентинські реформи передбачали безпрецедентну відкритість економіки, відсутнітсть будь-яких патерналістських запобіжників з боку держави щодо національного виробника, дерегуляцію ринків. Утворилася надто велика залежність від іноземних коштів (але у Аргентині – на відміну від України – не від кредитів, а від інвестицій). Спроби штучно утримувати національну валюту призвели до того, що аргентинська економіка стала неконкурентоздатною. Ряд економістів висунули припущення, що дефолт у Аргентині мав штучний характер і був спровокований МВФ – адже всі реформи проводилися під диктовку Міжнародного валютного фонду і найбільшу вигоду від дефолту отримав саме МВФ!

Чому? Та тому, що Аргентина була змушена розрахуватися з кредиторами та інвесторами землею! Аргентинські банки втратили 7 – 10 мільярдів доларів, безробіття сягнуло позначки в 24%, натомість МВФ не лише не втратив вкладені в економіку Аргентини кошти, а ще й отримав вигоду!

Чи здатна Україна уникнути подібного сценарію? Особливо враховуючи, що кредити, які набрала Україна за останні 25 років, - це не інвестиції? І що ситуація в умовах, коли наступного року наша держава буде змушена сплатити за зовнішніми зобов’язаннями 10 – 13 мільярдів доларів, є просто катастрофічною? І пріватизувати – за великим рахунком – нічого. І промисловість, яка завжди була локомотивом української економіки, сьогодні перебуває у зруйнованому стані – і через війну? І через втрату зовнішніх ринків? Залишається єдиний актив – земля.

Я не можу назвати себе противником ідеї продажу землі. Але ж не в нинішніх умовах! Саме тому вважаю референдум щодо продовження мораторію – принаймні, до економічної стабілізації та виходу з кризи – дуже важливим і необхідним кроком. Тим більше, знаючи, які фючерси не лише обговорюються, а й таємно оформлюються щодо української землі (справедливості ради фючерсні операції з землею обговорювалися і у часи Януковича, але тоді вистачило здорового глузду не йти на поводу у відвертих авантюристів від аграрної сфери).

Судячи з усього, найближчі місяці політики будуть посилено мусувати саме тему референдуму. Мене важко назвати прихильником Юлії Тимошенко та її партії (загалу відомі мої політичні симпатії), але у даному випадку мушу визнати раціональне зерно саме у її позиції. Референдум з питань мораторію на землю – це ключ до села, сільських громад, зрештою - до Центральної України, а також (частково) – до Південної (де питання землевласності буде стояти доволі гостро).

Як би не розвивалася історія України, все одно врешті-решт виходимо на земельне питання, бачення якого присутнє далеко не у всіх політичних партій. Парадокс, наші політикі більш охоче говорять про євроінтеграцію та інші високі матерії, ніж про майбутнє головного національного ресурсу.

А взагалі готуймося до перетворення України на “справжній рай у розуміні Ернеста Ренана” – того самого, який сказав: “Нація – це щоденний плебісцит”. Враховуючи те, скільки проблем політики намагаються винести на всенародне обговорення – боюся, скоро Україна перетвориться на суцільний “щоденний референдум”.