Долю земель с/г призначення має право вирішувати виключно український народ!!!

Питання повинно бути вивчене і обговорене. Затвердження ж кінцевого рішення занадто важливе, щоб довірити його дискредитованій до неможливого нинішній Верховній Раді.

Питання повинно бути вивчене, обговорене, рішення повинно бути вивіреним до оптимуму. Затвердження ж кінцевого рішення занадто важливе, щоб довірити його дискредитованій до неможливого нинішній Верховній Раді. Рішення повинні бути прийняті або після виборів нової Верховної Ради – коли кожен кандидат і кожна партія явно проявить свою позицію щодо питань ринку землі, або – безпосередньо народом України на загальнодержавному референдумі! Розмірковуючи про відкриття ринку землі потрібно відповісти на головне питання - хто ж сьогодні може її купити? Хіба це може бути селянин, який працює в домогосподарстві і не має статусу сільгосптоваровиробника, продає перекупникам за копійки молоко, м'ясо в живій вазі, овочі та фрукти з городу, чи фермер, якого сьогодні позбавили спеціального режиму оподаткування і у 40 разів підняли єдиний податок?! Згідно з даними Міністерства аграрної політики, тільки 2% фермерів беруть участь в програмі відшкодування відсоткових ставок сільгосптоваровировиробникам. У фермерів сьогодні просто вимиваються обігові кошти. Статистика говорить, що 86% с/г виробників (а це 44,5 тис.), обробляють площу до 500 га. Різні дослідження показують, що тільки 15% пайовиків згідні сьогодні продати свої наділи. І вони ПОВИННІ МАТИ НА ЦЕ ПРАВО. Але продати землю не олігарху або агрохолдингу, а ДЕРЖАВІ або ТЕРИТОРІАЛЬНІЙ ГРОМАДІ, яка надалі буде цю землю здавати в оренду, максимально залучаючи місцевого товаровиробника або фермера-переробника»! Дозволивши абсолютно вільний продаж землі, Україна може звалитися у штопор некерованості процесів. Тому перед прийняттям відповідного рішення потрібно задатися питанням, чи все зроблено в законодавчому плані, аби: - до кінця вирішити питання спадщини, невитребуваних паїв, земель КСП та фермерських господарств? - чи проведена інвентаризація земель с/г призначення державної та комунальної власності? - чи передана у власність земля поза межами населених пунктів? - чи сформована програма і взагалі політика по охороні земель, і як ефективно проводити нагляд за використанням земель? - чи створені відповідні правила гри земельно-орендних відносин, де власник землі дійсно почуває себе власником? Сьогодні депутати мають не проголошувати розбійницьке грабування землі олігархічними групами, а вирішувати ці питання! Україна йде у Європу. Тому насамперед треба скористатися досвідом успішних європейських країн щодо болючого питання продажу землі. У Європі ж дуже помірковано ставляться до продажу землі, багато де встановлені кваліфікаційні вимоги до майбутніх власників землі: - у Франції у період від 1993 до 2005 року угоди на продаж землі укладалися в середньому по 280 000 га щорічно. Це становить приблизно 1% загального обсягу сільгоспземель. За словами члена Французької сільськогосподарської академії Жан-Жака Ерве, «у Франції департаменти використовують модель земельного кадастру, коли будь-який власник паю не зможе продати свою частину окремо - тільки колективно все поле. Тобто великий землевласник, якому належить 75% землі, не може прийняти рішення, якщо половина дрібних фермерів проголосувала проти. Цією нормою збалансовують інтереси великих і дрібних»; - в Італії на ринку здійснюються угоди по близько 1-2% площі сільськогосподарських земель; - в Ірландії ця частка - близько 3%, в Іспанії, Швеції та Сполученому Королівстві - лише 0,6%; - у Польщі близько 0,9% земель продається на публічних торгах, і схожа частка продається через приватний продаж. Запровадження абсолютно вільного ринку землі в Україні хочуть лише так звані латифундисти, які казково збагатяться на цьому, декілька сімей за рахунок простих людей отримають у володіння єдиний ресурс, який залишився в українського народу. Щодо ж розмов про те, що нині працює тіньовий ринок, відповідь проста: тіньовий ринок повинен регулюватись виключно Кримінальним кодексом і змінами до Земельного законодавства, аби унеможливити тіньовий обіг та рейдерство, і проблем не буде! Перед нинішнім складом Верховної Ради України стоїть неможливе для них завдання: створити відповідне законодавче забезпечення земельної реформи та захист прав власників, а також трансформацію аграрного устрою на користь сімейних фермерів. Завдання уряду - створити розвинені фінансові інституції та забезпечити дешеві кредитні ресурси виключно державними банками зі 100% капіталом, які матимуть право отримувати в заставу земельні ділянки для забезпечення аграріїв обіговими коштами. Завдання суспільства - нарешті усвідомити, що потрібно обмежувати великих латифундистів у володінні величезними масивами сільськогосподарських земель. Бо НЕ МОЖУТЬ бути сотні тисяч га у одних руках! А долю українських земель має право вирішувати виключно український народ!