УГОРСЬКИЙ ДОСВІД ПІДТРИМКИ ТРАДИЦІЙНИХ НАЦІОНАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ

Як відомо, в Угорщині, при владі вже декілька років знаходяться праві

Як відомо, в Угорщині, при владі вже декілька років знаходяться праві. Загально відомим є факт того, як рішуче керівництво цієї країни протистоїть навалі так званих «біженців» та втручанню ЄСівської бюрократії у внутрішні справи своєї країни. 

Але не менш цікавим (хоча й менш відомим) є досвід оборони традиційних цінностей з боку націонал-консервативної влади. 
В новій конституції Угорщини, яка вступила в силу з 2012 року, присутня низка далеко не «політкоректних» моментів з точки зору ліво-лібералів. 

Вже в преамбули звучать такі слова: 

«Боже, благослови угорців! 

НАЦІОНАЛЬНЕ КРЕДО 

Ми, ЧЛЕНИ УГОРСЬКОЇ НАЦІЇ, на початку нового тисячоліття усвідомлюючи відповідальність за всіх угорців, декларуємо наступне: 

Ми пишаємося тим, що наш король, Іштван Святий тисячу років тому заклав міцні основи угорської держави і перетворив нашу батьківщину в частину християнської Європи. 

Ми пишаємося нашими предками, які боролися за виживання, свободу, 
незалежність нашої країни. 

Ми пишаємося видатними інтелектуальними творіннями угорців.

Ми пишаємося тим, що наш народ протягом століть в боях захищав Європу, і своїм талантом, старанністю примножував її загальні цінності. 

Ми визнаємо роль християнства в збереженні нації. поважаємо різні 
релігійні традиції нашої країни.....» 

Після такої преамбули слідує низка цілком конкретних конституційних норм спрямованих на захист традиційного способу життя. 

Так, «стаття L» основних положень, однозначно визначає шлюб як союз чоловіка та жінки (що знімає саму можливість так званих «гей-шлюбів»), родину як фундамент збереження нації та гарантує підтримку дітонародження з боку держави. 

Звернемо увагу на те, що закріплення таких норм на конституційному рівні якісно ускладнює різноманітні зазіхання на традиційну родину з боку «євроорієнтованих» політиканів або ліво-ліберальних екстремістів-«грантожерів». 

Друга стаття, з розділу присвяченому свободі та відповідальності (вже назва розділу прямо натякає на нерозривний зв'язок цих двох понять) , гарантує захист права на людське життя з моменту зачаття. Таким чином аборти, фактично, виключаються з конституційного поля і ні про яке «право на аборт» мова йти не може. 

Водночас, треба зауважити, що аборти на даний момент не є криміналізованими в Угорщині. Національна влада робить ставку на роз’яснювальну роботу з населенням та укріплення інституту родини. Не останню роль в боротьбі проти абортів відіграє і співпраця з консервативною громадськістю, зокрема й релігійними структурами. 
Ця м’яка але наполеглива політика має позитивні наслідки. 

Наприкінці 2016 року угорський уряд офіційно оприлюднив демографічні дані стосовно розвитку ситуації в Республіці Угорщині. За період з 2010 р. по 2015р. (тобто за час правління націонал-консерваторів) кількість абортів в Угорщині скоротилась на 23%. 

Угорський уряд і надалі занепокоєний високим відсотком абортів в Угорщині, проте не має наміру цілковито їх заборонити, оскільки вважає, що насамперед потрібно подолати один із спадків комуністичного минуло – проабортний менталітет громадян. Тому угорські політики сподіваються, що за допомогою підтримки релігійних спільнот та pro-life руху їм вдасться подолати суспільну прийнятність аборту. 

Сьома стаття, з того самого розділу, гарантує повну релігійну свободу та розділення держави та церков. Водночас, та сама стаття, зобов’язує державу до взаємодії з церквами «заради досягнення суспільних цілей». 

Таким чином, на конституційному рівні гарантуються дружні стосунки держави та церков при збереженні їх взаємної незалежності. 

На практиці це вже призвело до низки позитивних наслідків. Наприклад, католицькі єпископи Угорщини рішуче підтримали націонал-консервативний уряд в його боротьбі проти «імміграційної кризи». Вони не побоялись вступити в жорстку полеміку з «політкоректним» папою Франциском, підкресливши, що визнають його авторитет у внутрішньоцерковних питаннях, але в політиці підтримують курс на незалежність свої країни. 

Підсумовуючи, треба відзначити важливий момент: угорські заходи з підтримки традиційних цінностей не поєднанні навіть з мінімальним тиском та репресіями. Навіть проти абортів влада діє без криміналізації. Про репресії проти содомітів та інших збоченців мова взагалі не йде. Релігійне відродження також відбувається в атмосфері повної свободи та терплячості. 

Тим не менш, успіхи в усіх сферах консервативної політики є цілком явними і викликають справжню лють у ліваків усіх категорій. 
Фактично, Угорщина є прикладом того, що буде якщо припинити ґвалтувати суспільство лівацькими ідеями-монстрами на кшталт «гендерної політики», «захисту прав меншин» та тому подібної маячні. 

Людям достатньо лише відчувати конструктивну підтримку з боку держави для того, щоб повернутись до нормального способу життя. Водночас, різноманітні «борці за толерантність» все більше розкривають своє більшовицьке тоталітарне нутро вимогами постійного контролю, репресій та промивання мізків.