Як Україна фінансує своїх вбивць

Я особисто підтримую блокаду. Переконаний, що в умовах війни торговельні стосунки з країною-окупантом та окупованими територіями неможливі ні з економічної, ні з моральної точки зору. Розмови про необхідність закупівлі антрацитового вугілля на окупованих територіях протягом ще трьох років є свідченням або непрофесійності уряду, або його прямої зацікавленості в цих корупційних схемах. Протягом 6-7 місяців Україна безболісно може відмовитися від, як мінімум, 6,5 млн тонн з 9 млн тонн, які зараз закуповують на цій території, але для цього потрібна політична воля.

Блокада торгівлі з окупантами потрібна, щоб припинити торгові відносини з окупованими територіями. Прикро, але ця торгівля – це бізнес силових відомств,і це дуже грубі гроші.Блокада має бути на державному рівні, а не на рівні добровольців, ветеранів АТО.

Якщо ініціативу проявили, так звані низи, то це є свідченням певних настрої у суспільстві. Держава ж має підтримати цю ініціативу та розвинути її. Натомість, у нас не те що підтримки нема, у нас взагалі йдуть незрозумілі заяви від керівництва країни. Хоч ще рік тому риторика керівництва була іншою. Наприклад, екс-генпрокурор Віталій Ярема закликав припинити поставки вугілля та не фінансувати тероризм. Що змінилося і чому так змінився світогляд можновладців?

Наразі сумарна заборгованість споживачів на тимчасово окупованих територіях Донецької і Луганської областей складає близько 24 млрд гривень. Про це на прес-конференції повідомив тимчасово виконуючий обов'язки генерального директора «Укренерго» Всеволод Ковальчук. Приріст заборгованості з початку року становить близько 1 млрд гривень.80-90% цієї заборгованості відноситься до споживачів тимчасово окупованих районів Луганської області.

Так звана «влада» окупованих територій заборгувала Україні за світло, а нам говорять про енергетичну кризу, але яка криза, якщо вони винні нам 24 млрд грн? Виходить так, що ми задурно даємо їм електроенергію. «ЛНР» щомісяця отримує українську електроенергію на суму майже 300 млн грн, при цьому оплата з окупованої території не надходить. Це триває вже більше двох років, і за цей час борг абонентів з тимчасово окупованих територій  перед «Луганським енергетичним об'єднанням» сягнув понад 2 млрд грн (в цілому – майже 5 млрд грн).

Офіційною причиною таких поставок є те, що «Луганське енергетичне об'єднання» вже кілька років зобов'язане Кабміном поставляти електроенергію на тимчасово окуповані території (постанова КМУ №263 від 07.05.2015р.), при тому, що оплата звідти не надходить. Варто зазначити,що гроші за електроенергію на окупованих територіях збираються  в повному обсязі - структурами, створеними самопроголошеними органами окупаційної влади.

Свого часу. сайт «Інформаційний опір» повідомляв, що ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» платить податки в казну «Луганської народної республіки». Мовляв, до назви підприємства додали абревіатуру «ЛНР», тим самим «узаконили» його перед «владою» тимчасово окупованої території. В свою чергу представники «уряду» самопроголошеної «ЛНР» заявляли, що двоє її членів- Махмуд Сада і Володимир Машков будуть входити у наглядову раду товариства (раду директорів).Також повідомлялося, що «в.о. першого заступника генерального директора «ЛЕО» Андрій Рева за запитом представників «ЛНР» повинен надавати цікаву для них інформацію і сприяти їм у здійсненні контролю».

Утім, самопроголошені «республіки» заборгували не лише електроенергію. Борг тільки Луганська за воду становить 260 млн грн, а на рахунки Попаснянського водоканалу, підприємства, яке здійснює водопостачання на окуповані території, нараховано лише 20 млн грн. В свою чергу, загальна сума боргу українського підприємства «Попаснянський водоканал» перед «ЛЕО» за спожиту електроенергію складає 129 мільйонів. 6 мільйонів, які водоканал перерахував «ЛЕО» за спожиту електроенергію- це покриття заборгованості лише за один місяць-за вересень.

Поки українська сторона задурно постачає воду «республікам», на тимчасово окупованих територіях Луганської області самопроголошеними органами влади проводиться збір грошей за спожиту воду з населення та підприємств. Утім, ці гроші йдуть не на оплату боргів українським підприємствам за надані послуги, а на фінансування незаконних збройних формувань, які ведуть бойові дії проти ЗСУ.

Показовим є і той факт, що Алчевський меткомбінат, який розміщений в ОРДЛО, заборгував нам тільки за електроенергію 742,34 млн грн! Алчевський меткомбінат належить російському власнику — «Внешэкономбанку», головою наглядової ради якого є Дмитро Медведєв. В січні 2010 року було заявлено, що контрольний пакет акцій «Корпорації «Індустріальний союз Донбасу» в розмірі 50% + 2 акції придбала група профільних і фінансових інвесторів, очолювана власником швейцарського трейдера Carbofer і екс-співвласником Євразхолдингу (РФ) О.Катуніним. Засновники української корпорації С.Тарута і О.Мкртчан скоротили свою частку до 49,99%. Віталій Гайдук вийшов зі складу акціонерів. На початку 2011 року в керівництво ІСД, а також у виконавчі органи Алчевського меткомбінату (АМК) були введені представники російської Державної корпорації «Банк розвитку і зовнішньоекономічної діяльності (Внешэкономбанк)». Штаб-квартира - в Москві на проспекті Академіка Сахарова. Голова наглядової ради - Д. А. Медведєв, Голова Уряду РФ.

Це взагалі прийнятно?

Варто зазначити, що більше 30% енергопотужностей в Україні належить російському капіталу.

Чому за час війни та російської агресії не вивели із залежності ключові енергетичні об’єкти? Вони практично тримають нас за горло. Ахметов маніпулює і погрожує банкрутством шахт та підприємств, хоч все це робиться штучно.

Тепер щодо заяв прем’єр-міністра Володимира Гройсмана про енергетичний колапс.12 січня 2017 року  міністр енергетики та вугільної промисловості України Ігор Насалик заявив, що на даний момент на складах знаходиться близько 1,9 млн тонн вугілля. За його словами, об'єднана енергосистема працює в штатному режимі. Ігор Насалик також зазначив, що протягом 1-10 січня за температурі 17-20 градусів морозу спрацьовування складів за 10 днів склало 1,7 тис. 0,1 тонн або складу. «Ситуація повністю контрольована, ніяких проблем немає», - заявляв тоді Насалик.

Ці заяви були ще до початку блокади. Як тільки стартувала блокада, пішли заяви прямо протилежні, що на вугільних складах немає запасу вугілля і ситуація критична. Навіть називають цифри – 800 тонн вугілля. Питання, а що змінилося?

Змінилося те, що блокада ОРДЛО торкнулася в першу чергу корупційних схем постачання вугілля з окупованих територій в Україну.Заяви про те, що, перекриваючи фінансовий потік, який є прибутком для окупантів та ватажків бойовиків, ми відштовхуємо українців на окупованих територіях, є не коректними. Навпаки, таким чином ми наближаємо момент визволення тих територій.

Блокада позбавить ватажків ОРДЛО джерел фінансування. Основним джерелом грошових потоків для них був продаж вугілля українській стороні. За даними СБУ, 47% від реалізації вугілля йшло на фінансування незаконно озброєних формувань. Тільки за останній рік видобуток вугілля марки А і Т на окупованих територіях збільшилося на 49%, до 913,1 тисяч тонн. ДТЕК Ровенькиантрацит збільшив видобуток на 59% -.до 348,6 тис т антрациту, а ДТЕК Свердловантрацит - на 36,7%, до 260 тис т на 49% зріс видобуток вугілля марки Т в компанії ДТЕК «Комсомолець Донбасу» - до 304,5 тис тонн.

Цікаво, що вартість видобування вугілля на окупованих територіях коливається в розмірі 500-600 гривень за тонну, тоді як Україна купує те саме вугілля по 1 730 грн. Окупанти в ОРДЛО на «законодавчому» рівні прийняли рішення про стягнення податків в розмірі 320-350 рублів з кожної тонни вугільної продукції.

Я особисто підтримую блокаду! Переконаний, що в умовах війни торговельні стосунки з країною-окупантом та окупованими територіями неможливі ні з економічної, ні з моральної точки зору. Розмови про необхідність закупівлі антрацитового вугілля на окупованих територіях протягом ще трьох років є свідченням або непрофесійності уряду, або його прямої зацікавленості в цих корупційних схемах. Протягом 6-7 місяців Україна безболісно може відмовитися від, як мінімум, 6,5 млн тонн з 9 млн тонн, які зараз закуповують на цій території, але для цього потрібна політична воля.