Псевдореформи. Псевдоміністерства. Псевдокультури.

Успішна реформа культури з точки зору Міністерства культури. Що ж це таке? Далеко не зміна на краще.

Успішна реформа. Успішна реформа будь-чого. Успішна реформа будь-чого з точки зору Міністерства культури. Що ж це таке? Далеко не зміна на краще. В принципі про зміну мова не йде взагалі. В розумінні зміни для всіх. Персонально для очільників Міністерства – це дійсно зміни на краще.

 Отже дві обов’язкові умови змін «по-міністерські». Створення ситуації тотального контролю та умов для тотального продажу. Кожен хто проти подібних змін – ворог та ретроград. Призначати керівників лише власноруч. Демократичні вибори? Формально демократичні. Фейкові комісії, пригодовані митці, псевдо громадські діячі – мрія чиновника. Можливість приватизувати, роздати, продати щось з земельних ресурсів чи нерухомості робить життя чиновника значно солодшим. По дріб’язку звичайно. Не мільйони крадуться. По крихтах. Там прилаштований  на посаду знайомий чи потрібна людина, тут пару метрів землі, а десь трохи змінений статут, щоб мати можливість віддати (продати) приміщення колишньої державної мистецької установи кому треба. А кому треба? Офіційно – всім. Бо зміни та реформи. Насправді – десятку брудноруких.

І все під гаслами наближення до Європи. І спроба переконати всіх, що Україна саме такі зобов’язання перед Європою взяла. Хтось полінується угоду з Євросоюзом прочитати. Хтось прочитає. І не знайде ані слова про необхідність жити з брудними руками та жадібними очима. Немає там таких зобов’язань.

 Але продовжують псевдо реформувати. Обурюються коли хтось не підкорюються. Намагаються зламати, залякати, закричати пафосом. Не уявляють що на силу завжди знаходиться більша сила. А ницість силою бути не може. Ілюзією сили. Тому є надія, що ця фейкова компанія не зможе перемогти. Занадто гидко було б жити з розумінням, що тебе і колег обібрали, по суті, дрібні злодюжки, що мислять в параметрах «гоп-стопу». І вишиванка тут не рятує. Навпаки! Брудні руки ще краще видно на тлі білої вишиванки…